Я зітхнув і всміхнувся новачкам. Ті розгублено всміхнулися мені у відповідь. Колін — молодий чоловік, на вигляд під тридцять, із видовженим овальним обличчям. Коротка зачіска й веселі, трошки опущені по краях кінчики очей робили його дещо схожим на сержантку Сару МакКарті. Він весь час якось винувато всміхався, піднявши брови дашком.
Джой — маленька й худорлява, з короткою зачіскою. Чорне, жорстке, але пряме, а не кучеряве, як у Франчески, волосся смішно стирчало нагорі, від чого дівчина була схожа на якусь дивну пташку.
З обличчя Джой не сходила усмішка, навіть коли вона нишпорила у себе в сумочці чи дивилась у блокнотик, якого не випускала з рук. Від усмішки її чорні очі з мигдалевим розрізом були схожі на дві охайні рисочки.
— Проходьте до мене, сідайте, — запросив я. — Зараз я знайду вам стільці! — я позадкував до напарниці. — Франческо, ходімо вийдемо!
Франческа встала і, не дивлячись на гостей, вийшла, високо задерши свій фірмовий ніс із горбинкою.
Ми зайшли в наш кабінет.
— Франческо, поясни мені свою поведінку.
— Тільки я можу називати тебе «Джорджіо»! Зрозумів?!
— Ні! Яка муха тебе вкусила? Що ти верзеш?! Віскі танго фокстрот, Чессіно?!
— Чого Еліс привела нам цих двох?!
— Вони ні в чому не винні, і не «цих двох», а Коліна і Джой!
— Ну то йди і інджой!
— Франческо! — я обережно взяв її за плечі. — Що. Це. Означає? Ти чимось стривожена?
Але Франческа була не стривожена. Вона була налякана.
Часто до вас начальство без попередження приводило новачків? Та ще з фразою «покажіть їм тут усе». Чи не закрадалась у вас підступна думка, що це вам привели заміну, і коли ви новенького навчите, вас, наче стару й непотрібну річ, викинуть геть? Навіть якщо без цих жахливих інсинуацій про «викинуть», чи не відчували ви легкого дискомфорту? Чи навіть ревнощів?
Оце саме так зараз почувалася Франческа. Чесно кажучи, я і сам занервувався. Хто такі ці Колін і Джой? Що це за птиці такі? З чим їх їсти?
— Ти не розумієш, Андрію, це наша заміна! Це все через мене! Я тут усіх замучила своєю поведінкою! То скло розіб’ю, то пожежу влаштую, то взагалі усіх на вуха поставлю!.. Ось Ґвіннові вже, мабуть, пожалілись, а ще той клоп… Але ти ні в чому не винний, тебе вони не повинні зачіпати! Я не дам тебе зачіпати! — дівчина заплакала.
— Франческо, спокійно! Ну чого ти? — я втішав напарницю, як міг. — Ми ж іще нічого не знаємо. Нас не попереджали, з нами не говорили… — Франческа повільно підняла на мене заплакані очі.
— Ось після зміни й попередять… — трагічним голосом прошепотіла бідолашна. — Еліс же сказала зайти до неї…
— Так, годі! Перестань! — мені самому стало незатишно. — Опануй себе й ходімо. Треба починати зміну.
Новачки чемно чекали нас у командному центрі. З глибини своєї заскленої печери, зсунувши брови, на них суворо дивилася Трейсі. Стажери підступили до мене, лякливо, як схарапуджені коні, озираючись на Франческу. Дівчина демонстративно відвернулася. Ми наділи навушники.
— Джорджіо, Франческо, що це все значить?! Хто це?! — прошипіла в мікрофон начальниця зв’язку.
— Ото ти незабаром працюватимеш із ними замість нас! — тихо просичала Франческа.
Трейсі аж підскочила.
— Що?!
— Тихо, заспокойтеся. Починаємо зміну! Г’юстон, Сі-Ті, зміна «А» до роботи готова, як прийняли?
— Сі-Ті, Г’юстон, прийняла, відкриваю сесію. Джорджіо, Франческо, привіт!
— Привіт, Дженіфер!
— Ой, а це у вас із Центром Джонсона комунікація? — спитала Джой.
— Так, це комунікація із ЦУП у Г’юстоні, — обережно сказав я. — Ми мусимо координувати всі свої дії із головним центром…
— А ЦУП із вами постійно на зв’язку? А який це зв’язок? — спитав Колін.
— Це спеціальний супутниковий канал, який зв’язує нас із Г’юстоном, і Центром Кеннеді, і Воллопсом, і…
— …І з рештою пунктів Стратегічного командування, і з ЦУП супутникових операторів! — зрадів Колін. — А ще у вас є наземний резерв! Я знаю!
— Тільки ми його жодного разу не використовували, — холодно зауважила Трейсі.
— А як виглядає процес корекції? — спитала Джой, не перестаючи всміхатися.
— Тут усе просто. Здебільшого ми знаємо заздалегідь, який апарат доведеться коригувати. Оце дані поточної телеметрії — ми повинні визначити позицію космічного апарата: його висоту, нахил, швидкість і його axis -орієнтацію. Останнє особливо важливо. А потім…
— Джорджіо, займися ділом. У нас GOES — S два переходи й поворот. Інженери чекають зміни орієнтації, щоб почати тест SUVI ! — металевим тоном сказала Франческа.
Читать дальше