Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Щоб мені дупа надвоє репнула! Ти був блондином?!

— Якби ж. Я був рудий, як сонце при заході. Як твій апельсин. Як новенька мідна монета.

— А-а-а-а! Я хочу на це подивитися!

— Запевняю тебе, ти не хочеш на це дивитись. І я не хотів, тому в той же вечір справді довелося стати блондином, але попелястого кольору. Видовище було кошмарне — волосся на дотик нагадувало брудну мочалку. Чи сиве волосся, яке стара баба не мила з півроку.

— Фу, Джорджіо!

— Ну а що, — гмикнув я. — Що було, те було. Відтоді я в блондинство не граюся.

Франческа намотала свої цупкі кучері на палець і задумано вдивлялася в тугі кільця.

— Ну добре, — сказала нарешті. — К бісу фарбування. А що тоді? Гривку зробити? Постригтися коротко? Чи волосся розпрямити, як у Сари?

— Ой, ні. Не треба розпрямляти. Ти вже раз робила, я на все життя запам’ятав!

— Та ну тебе… — почервоніла дівчина. — Ну погарячкувала я, із ким не буває?!

— Та буває, буває, ще й не таке буває! Я колись наголо мусив стригтися.

— Навіщо? У в’язницю залетів?

— Боже, Франческо, що ти таке говориш?! Ні. Не у в’язницю. І я не розповідатиму, це занадто!

— Джорджіо, та ми блювали разом у туалеті, ти мене за лоба держав — за липкого й холодного, як жаба, лоба! І після цього ти надумав соромитись?!

— Е-е-е… Та це не мені треба соромитись, а…

— Джорджіо! Ти нестерпний!

— Добре, добре. Розповім. Лелека на мене насрав.

Ви коли-небудь бачили козу, яка замість звичних дерев’яних, із круглими дірками від сучків, воріт у свій хлів раптом побачила перед собою прозорий оглядовий купол, такий, як встановлено в модулі МКС «Tranquility»? Приблизно такий вираз обличчя був у Франчески.

— Дж… Джорджіо , caro mio , як?!

— Як, як. Просто. Було це давно, понад десять років тому. Поїхав я у відрядження, в одне з сіл на Прикарпатті. А там, коло дороги на стовпі, доволі низько, було величезне гніздо з лелеками. Я, допитливий, як єнот, підійшов упритул до гнізда, щоби роздивитися птахів. Задер голову і витріщився на пташине гузно — лелека чомусь саме так до мене повертався, хоч як я намагався його обійти. Лелеці ці танці не сподобалися, він і серонув мені прямо в лице. Добре, що я встиг нахилити голову, тож прилетіло мені прямо по тім’ячку.

На Франческу напала така істерика, що я хвилин на п’ять урвав розповідь і знову заглибився в розрахунки.

— Ні, ні, розповідай, що було далі! — Франческа буквально взяла мене за горло.

— Ну а що далі? Я спробував відмити волосся, але марно. Лайно в лелеки жирне, маслянисте, а запах такий, що… що… штиняє воно, як лайно! Ти в курсі, що вони жеруть казна-що. Словом, простіше було знести волосся на хрін і все відшкрябати! Ніколи не забуду очі дружини. Ярка прокинулася зранку, і перше, що побачила, була моя голова, більше схожа на дупу. Причому як зовні, так і за змістом. Вона з жахом спитала: «Що це таке?!» А мені й самому собі важко було пояснити, «що це таке». Словом, тоді я зрозумів, що на орнітолога не перекваліфікуюся.

Франческа вже не могла сміятися. Вона тихенько підвивала, як порядна й вихована собачка підвиває біля дверей, коли бовдур-хазяїн забув вивести її надвір.

— Умовив, наголо я теж не стригтимуся! — пообіцяла добра дівчина. — То що ж тоді ти мені порадиш?

— Якщо ти так наполегливо питаєш моєї поради, то що ж, я пораджу. Треба обрати перукарню із хорошою репутацією, знайти там гідного майстра з хорошими рекомендаціями, записатися на прийом, сісти в крісло й сказати: «Ви професіонал, у вас хороша репутація і відмінні відгуки. Я цілком і повністю вам довіряю — робіть, що вважаєте за потрібне!»

— Ну… Це якось так…

— Як?

— Дивно…

— Нічого дивного тут немає, cara mia . Кожну роботу мають робити професіонали. Якщо ти прийшла в салон і сіла у крісло до профі — довіряй йому. Він краще знає, що тобі потрібно. А якщо ти питаєш поради в мене, то довіряй мені. Я тобі поганого не пораджу!

— Гаразд, Джорджіо! — всміхнулася напарниця. — Я довіряю тобі. І зроблю так, як ти кажеш!

З пускового комплексу SLC41 на мисі Канаверал стартує місія GOES — S . Запуск відбудеться під керівництвом United Launch Alliance (ULA) . Ракета Atlas V 541 виведе в космос сателіт нового покоління родини GOES — R ( Geostationary Operational Environmental Satellite ) НУОАД. Ця дуже серйозна штуковина важить цілих 6280 фунтів (2850 кілограм), і завбільшки вона як триповерховий будинок. Ми з Франческою вже рухали такі тумби на орбіті, наприклад Inmarsat-5 .