Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

—  Pizdiets! — пискнула Франческа і, як завжди, сховалася за мене.

Венді миттю заповзла назад у машину. Сержант Маковскі виструнчився, змінився на лиці й добряче зблід. Операція «Забери підлітка зі школи» несподівано завершилася катастрофою.

Швидким кроком до нас наближався полковник Вескотт.

Услід за полковником бігла злякана Меґан. За Меґан бігла суперінтендант Сара МакКарті. У неї обличчя теж було біле, як стіна. Вескотт ошелешено витріщився на нас із Франческою.

— Джорджіо, що це за бісовий маскарад?! Що тут відбувається?! Франческо, не ховайся, я тебе бачу! Венді! Венді Аманда Вескотт!

Бідолашна юнка обережно вилізла з машини й також сховалася за мене. Тепер за моєю спиною ховалися дві злякані дівчини, а переді мною стояв розлючений полковник — теж із двома переляканими дівчатами за спиною. По той бік машини мінився п’ятдесятьма відтінками білого сержант Маковскі.

Навколо почав збиратися натовп.

Це була, без сумніву, сімейна сцена. Розлючений татусь і діти, що наробили шкоди. Наймолодшій дитині було сімнадцять, а найстаршій — сорок.

— У мій кабінет! Усі! — наказав Вескотт, рвучко розвернувся на каблуках і покрокував у напрямку нашого корпусу.

— У тебе немає тут кабінету! — обережно сказала Меґан. — Там тепер полковник Ґвінн.

— За мною! — рявкнув полковник.

Ми приречено попленталися за колишнім командиром.

З часу, коли полковник Ґвінн перебрав командування від полковника Вескотта, в кабінеті абсолютно нічого не змінилося. Простий стіл. Стільці. Залізні шафи і два прапори — США та Коннектикута. Зник хіба що Пікачу. Впевнений на сто відсотків, що жовта електробілка знайшла прихисток на новому робочому місці Вескотта.

Наша гоп-компанія стояла, тісно збившись у гурт. Навпроти, заклавши руки за спину, стояв полковник.

— Ну? Що це все означає? — прогарчав полковник. — Я цілком випадково заїхав на базу, і тут мені дзвонить містер Ґаскелл. Повідомляє, що мою дочку зі школи забрали двоє офіцерів. Я аж похолов із переляку! «Які ще два офіцери?! — питаю його. — Я нікого не посилав!» «Тоді я викликаю поліцію, вашу дочку забрали невідомі!» — каже мені містер Гаскелл. Я трохи не вмер! Добре, хоч спитав, як вони представились. «Якось дивно, — каже. — По іменах: Джорджіо і Франческа». Джорджіо і Франческа! Ну авжеж! Джорджіо і Франческа! Божевільна парочка! Хто ж, крім них?! — полковник із люті почервонів, як сицилійський апельсин.

Франческа міцно схопила мене за рукав і знов сховалася за моєю спиною. Вона страшенно не любила, коли в приміщенні хтось кричав.

— Я біжу на КПП — і дізнаюся нові подробиці! — продовжував сваритися Вескотт. — Виявляється, їх повіз сержант Маковскі! Один із найкращих моїх воїнів, воїн, якому я довірив охорону бази! Що це все означає, я вас питаю?! Маковскі!

— Сер, — тихо, але твердо сказав Маковскі. — Це була моя ідея. Я був організатором і виконавцем, сер!

— Усе було не так, сер! — нарешті подав голос я. — Втілення було моє. Це я зробив! — мені вже набридло, що полковник вичитує нас, наче школярів. — Це я забрав Венді зі школи, Маковскі взагалі в машині сидів. І вза…

— І керував операцією! — перебив мене Маковскі. — Я говорив їм, що і як робити.

Повисла пауза.

— На хріна ти дав їм зброю? — прохрипів Вескотт. — Ти забув, що силовики відвідують школи за попереднім погодженням із місцевим відділком і завчасно попередивши патруль?! Та їх би там поклали, як оленів! На території школи зброя під забороною!

— Сер, я заздалегідь попередив і відділок, і патруль, сер! — твердо сказав сержант. — Я знаю порядок.

— Це була моя ідея, — Меґан стояла, схрестивши руки на грудях. Її очі були схожі на дві щілинки. Я впізнав цю позу і цей тон. На кораблі назрівав бунт.

— Ну, хто ще візьме на себе авторство?! — заволав розлючений полковник.

— Я, — Франческа нарешті відпустила мій рукав, вийшла з-за моєї спини й стала поруч. — Ми всі разом це придумали і втілили.

— МакКарті, може, ще й ви брали в цьому участь?! — процідив крізь зуби полковник. Він уже не кричав, тільки дивився на нас із-під лоба.

— Сер, так, сер! Я їх підтримала! Я їх і зараз підтримаю, сер! — металевий Сарин тон нагадав мені, як вона змусила полковника підписати наказ про безглютенове меню.

— А тепер поясніть мені, dream team ви довбаний, на чорта ви це все влаштували?! Венді! Ти не могла спокійно сісти в шкільний автобус і доїхати додому?! Захотіла пригод на свою дупу?! Венді!