Максим Беспалов - Ліхіе дев'яності. Кузня кадрів Дніпропетровськ

У 2002 році Сергій Тігіпко пересів в крісло голови Національного банку України та доволі успішно працював там до листопада 2004 року, коли почалася Помаранчева революція. Перед президентськими виборами багато хто лобіював особу Тігіпка як єдиного кандидата від влади на найвищу державну посаду На його користь свідчило чимало: величезний професійний і політичний досвід, молодість, харизматичність, позитивний рейтинг. Проте в президенти висунули Януковича, атолова Нацбанку став керівником його штабу.

Це можна назвати справжнім прокляттям Сергія Тігіпко: він завжди другий, завжди перспективний, завжди має шанс от-от опинитися на самій верхівці кар’єрних сходів. Але людина з банківським, фінансовим минулим постійно починає торгуватися, замість того, щоб кинутися за журавлем у небі, він обома руками хапається за синицю, — і постійно з цим не вгадує.

Тігіпко намагається вигідно себе продати та зайняти міцний бастіон, з якого можна буде наступати далі. Проте цей наступ ніколи не починається. Покровителі Сергія Тігіпка швидко затирають його авторитет, витискають із посад і політики взагалі.

Минає кілька років, які Тігіпко проводить, працюючи в приватному секторі, і знову поринає у вир політичних ігор. Він знову позиціонує себе як молодого, амбітного професіонала, який може стати «третьою силою». Сергій Тігіпко швидко набирає політичний капітал, фіксує його і... продає себе тому, хто більше заплатить.

Цей фокус у нього виходив тричі, проте невідомо, чи вдасться ще раз. Схоже, що співпрацю з Януковичем та Партією регіонів йому вже ніколи не забудуть.

Для Дніпропетровська Тігіпко завжди був «хлопцем з сусіднього подвір’я». Багато людей в місті пам’ятають його роботу ще у «ПриватБанку», він постійно світився в місті навіть після переїзду в Київ, а родина (перша жінка та донька Ганна), здається, навіть не полишали Дніпропетровськ, коли сам Тігіпко перебрався в столицю.

Спочатку як базу для власних політичних проектів Тігіпко обрав сусідній Павлоград, де в 2002 обирався до Верховної Ради і де завжди існував, напевно, найміцніший у державі осередок партії «Трудова Україна» (згодом «Сильна Україна»).

Але в першому турі президентських виборів 2010 року саме Дніпропетровськ став єдиним великим містом, де кандидатура Сергія Тігіпко отримала перше місце. Люди тоді справді сприймали його як самостійного політика, який міг би нарешті залишити позаду протистояння між «блакитними» та «помаранчевими». Варто було не долучатися перед другим туром до якогось із таборів, і всі шанси на тріумф у майбутньому в нього були. Проте сталося, як сталося — і нетривкий роман міста з політиком скінчився розбитими серцями.

Ігор Коломойський

Дніпропетровську за часів незалежності щастить на великих особистостей. Місто вміє народжувати яскраві персонали, які підіймаються настільки високо, наскільки це можливо. І це не обов’язково мають бути політики. У країні, де бізнес зрісся з владою, не обов’язково обіймати якусь урядову посаду, щоб впливати на державу. Найбільш наочними прикладами можуть стати місцеві бізнесмени: Ігор Коломойський і Віктор Пінчук.

Випускник Дніпропетровського металургійного інституту Ігор Коломойський не довго працював у проектній організації, куди отримав спрямування після вузу. Бізнес, який вийшов із підпілля у другій половині вісімдесятих років, вабив до себе молодого технічного спеціаліста. Це було перше покликання бізнесменів, які прийшли у світ товарно-грошових відносин з-за столів науково-дослідницьких і проектних інститутів.

Кажуть, що першим великим бізнесом Коломойського з товаришами був продаж оргтехніки, зокрема, рідкісних тоді в наших широтах комп’ютерів. Спочатку молоді люди їздили за ними в Москву, а потім почали замовляти безпосередньо у виробника, літаючи за товаром в південно-східну Азію, зокрема в Сінгапур. Саме на честь тамтешнього курортного острівця і була названа компанія Коломойського та Боголюбова «Сентоза».

Ця фірма стала в 1992 році одним із засновників «ПриватБанку» разом із компаніями «Солм» (Милославський та Мартинов) і «Віст». Керівником банку став Сергій Тігіпко, якого Коломойський, як розповідають, знає зі студентських часів: він учився з ним на різних курсах на одному факультеті.

Робота виключно з перевіреними часом друзями стане візиткою Коломойського. Наприклад, його однокласник В’ячеслав Фрідман став одним із керівників телеканалу 1+1, студентський друг Кирило Данилов — головою місцевої телекомпанії «Приват-ТВ Дніпро», а товариш ще з дитячих, дворових часів Андрій Стеценко — генеральним директором футбольного клубу «Дніпро».