Шарі Лапена - Подружжя по сусідству

Річард повертається до вітальні.

— Ну що, тепер ти віриш мені? — звертається він до Марко. — Я знищив записку, щоб не нашкодити тобі. Щойно я збрехав поліції. Я сказав їм, що викрадачі зателефонували мені, — щоб тебе захистити. Я не розповів їм про записку й телефон, який мені надіслали. Обидві ці речі компрометували тебе. Бачиш, Марко, поганий тут не я. А ти.

Анна виривається з материних обіймів і дивиться на Марко.

— Хоча я не знаю, чому так вчинив, — додає Річард. — Не розумію, Анно, чому ти за нього вийшла.

Марко треба вирватися звідси, щоб подумати. Він не знає, що замислив Річард.

— Ходімо, Анно, поїхали додому, — каже він.

Анна відвернулася й не дивиться на нього.

— Анно?

— Думаю, вона нікуди не поїде, — каже Річард.

Коли Марко думає про те, що поїде додому сам, душа йому тікає у п’яти.

Схоже, що Річард не хоче посадити його. Можливо, він намагається уникнути публічного приниження від того, що його зятя засуджено за злочин. Можливо, весь цей час він хотів просто показати Анні, що Марко за людина, щоб розлучити їх. Здається, йому це вдалося.

Усі разом вони дивляться на нього, ніби чекаючи, коли він уже піде. Марко відчуває ворожість і дістає мобільного, щоб викликати таксі. Його дивує, що коли таксі прибуває, вони виходять провести його на вулицю — можливо, заради того, аби переконатися, що він пішов. Вони стоять на в’їзді й спостерігають, як він їде.

Марко озирається на свою дружину, її батька та матір, що стоять по боках від неї. Він не може прочитати виразу її обличчя.

Марко думає: «Вона ніколи не повернеться до мене. Тепер я сам-один».

Коли Ресбак від’їжджав від маєтку Драйзів, щось муляло йому. В нього забагато питань без відповідей. І найголовнішим із них лишається: «Де викрадена дитина?» Здається, він не наблизився до рішення ні на крок.

Він думає про Марко. Про змучений вираз його обличчя. Марко виснажений, вичавлений. Не те щоб Ресбак йому співчував. Але він знає, що є ще щось, приховане від очей. І він хоче з’ясувати, що саме.

Ресбак підозрював Річарда майже від самого початку. На його думку, проте, можливо це й упередження, ніхто із середнього класу, звідки походить Ресбак, не заробляє таких грошей, не зловживши силою. Гроші значно простіше заробити, якщо не зважаєш, кому робиш боляче. Тим, хто надто дослухається до сумління, набагато важче розбагатіти.

На думку Ресбака, Марко не належить до типажу викрадачів. Ресбаку Марко завжди видавався відчайдухом, що зіткнувся з непереборними складнощами. Таким, хто міг би, зазнавши тиску, вчинити погано. Тоді як Річард Драйз — поміркований бізнесмен, заможна людина — постійно викликає в нього підозри, хоча й не зрозуміло, обґрунтовані чи ні. Часом через свою характерну зверхність такі люди вважають, що вони понад законом.

З Річарда не можна спускати очей.

Саме тому Ресбак поставив прослуховування на його телефони.

Він знає, що викрадачі йому не телефонували. Річард бреше.

Він приймає рішення приставити двох офіцерів таємно спостерігати за будинком.

Мати Анни ходить туди-сюди по плюшевому килиму своєї спальні — у них із чоловіком уже багато років окремі спальні. Вони одружені з Річардом дуже давно. Ще два роки тому Еліс не повірила б, якби почула про нього таке, як сьогодні. Але тепер він перетворився на чоловіка, в якого дуже багато різноманітних таємниць. Жахливих таємниць, неприпустимих, якщо те, що вона щойно почула, є правдою.

Нещодавно їй стало відомо, що Річард зустрічається з іншою жінкою. Це не вперше він зраджує їй. Але цього разу все було не так, як завжди. Вона відчуває, що він висковзає, ніби однією ногою вже вийшов за поріг будинку. Ніби складає план втечі. Раніше вона ніколи всерйоз не думала, що він її покине, вважала, що йому не стане рішучості.

Тому що він знав, що якщо піде, то йому не дістанеться жодного цента. У цьому й полягала перевага шлюбного контракту. Якщо він піде, то не отримає половини її статку, не отримає взагалі нічого. А її гроші були йому потрібні, тому що своїх у нього лишилося мало. Останнім часом справи в бізнесі Річарда, як і в бізнесі Марко, йшли не надто добре. Він продовжував вести його попри неприбутковість, щоб люди не знали, що він зазнав фіаско, і щоб він міг і надалі вдавати успішного бізнесмена. Вона вливала свої кошти в його компанію, допомагаючи йому зберегти лице. Спершу вона не зважала на це, тому що кохала його.

Але вона його більше не кохає. Не після того, що сталося.