Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Інтелектуальний поступ Лаутерпахта збігся з цим вирішальним моментом. Залучений до діяльності сіоністів, він все ж боявся націоналізму. Філософ Мартін Бубер {103} 103 [24] Філософ Мартін Бубер: Asher Biermann, The Martin Buber Reader: Essential Writings (Palgrave Macmillan, 2002). / [c. 129] , який читав лекції і мешкав у Лембергу, став для нього інтелектуальним авторитетом, який виступав проти сіонізму як неприпустимої форми націоналізму, дотримуючись думки, що єврейська держава у Палестині неминуче утискатиме її арабських мешканців. Лаутерпахт відвідував Буберові лекції і захопився цими ідеями, вважаючи себе його послідовником. Це були ранні прояви скептицизму щодо сили держави. {104} 104 [25] Це були ранні прояви: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 21. / [c. 130]

Тим часом заняття на юридичному факультеті тривали. Лаутерпахт занурився в курс професора Романа Лонгшама де Бер’є з австрійського приватного права, хоч Австрія вже втратила свій колишній вплив і могутність. Професор Макаревич читав щоденні лекції з австрійського кримінального права, навіть попри те, що це право у польському місті Львув перестали застосовувати, через що цей курс мав дещо сюрреалістичне забарвлення. Лаутерпахт також почав відвідувати свій перший курс лекцій з міжнародного права, який восени 1918 року читав професор Юзеф Бузек {105} 105 [26] професор Юзеф Бузек: народився 16 листопада 1873 року, помер 22 вересня 1936 року. / [с. 130] . Бузек був політично активним у Відні і незабаром мав стати членом новоствореного польського парламенту. Ці лекції, мабуть, лише підкреслили маргінальність цієї дисципліни в університеті, де процвітала дискримінація, а окремі викладачі могли на свій розсуд забороняти відвідувати свої лекції українцям і євреям.

Лаутерпахт подумував про переїзд, можливо, надихнувшись прочитанням однієї з книжок, які було внесено до переліку прочитаних творів у його записник — «Комедії гетто» Ізраела Зангвілла [11] Ізраел Зангвілл (1864–1926) — англійський письменник та діяч єврейського національного руху. , обличчя якого незабаром з’явиться на обкладинці журналу «Тайм». У книжці були зібрані оповідання, які зачіпали тему тріумфальних досягнень «англізації». В оповіданні «Модель горя» Зангвілл описав історію власника готелю, який переїхав з Росії до Англії через «нестерпне» становище вдома. Інше оповідання («Священний шлюб») поставило запитання: «Чи не хотіли б ви поїхати і подивитися на Відень?» {106} 106 [27] Чи не хотіли б ви: Israel Zangwill, «Holy Wedlock», in Ghetto Comedies (William Heinemann, 1907), 313. / [c. 130]

У 1919 році Відень був столицею «держави-обрубка», останньою територією монархії, що проіснувала майже тисячу років. Це було місце старих будівель з демобілізованими вояками і полоненими, що поверталися додому. Місто зі скаженою інфляцією і австрійською Короною, яка, «немов желе, стікає між пальців» {107} 107 [28] «немов желе, стікає між пальців»: Stefan Zweig, The World of Yesterday (Pushkin, 2009), 316. / [c. 131] . Стефан Цвейг писав про «тривожну» навалу на австрійське місто, виснажене від голоду, про «жовті, небезпечні очі злидарів» {108} 108 [29] «жовті, небезпечні очі злидарів»: там само, 313. / [с. 131] , про хліб, який був всього лиш кількома «чорними крихтами з присмаком смоли і клею», про перемерзлу картоплю, про чоловіків, які сновигають у пошарпаних одностроях і штанях, пошитих зі старих мішків, про «загальне падіння морального духу». Та воно все ще давало надію Леонові і його родині, які мешкали тут впродовж останніх п’яти років. Для таких, як Лаутерпахт, спокуса ліберальної культури, літератури, музики, кафе і відкритих для всіх університетів мала б бути достатньо сильною.

Влітку 1919 року, закінчивши своє навчання, Лаутерпахт їде зі Львова. Європейські кордони було перекроєно, питання приналежності міста було незрозумілим: у січні 1918 року президент США Вудро Вілсон звернувся до Конгресу з промовою, в якій озвучив свої «Чотирнадцять пунктів» [12] «Чотирнадцять пунктів Вілсона» — проект мирного врегулювання за підсумками Першої світової війни, запропонований Президентом США Вудро Вілсоном. бачення «автономного розвитку» {109} 109 [30] «автономного розвитку: Address to the US Congress, 8 January 1918; Margaret MacMillan, Paris 1919 (Random House, 2003), 495. / [c. 131] «народів Австро-Угорщини», а також не забув про сподівання на нову державу, «населену незаперечною більшістю польських мешканців». Основні ідеї Вілсона мали несподіваний наслідок: на ковадлі міста Львув і його околиць народилося сучасне законодавство з прав людини.