Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

[12] Я мала честь допомагати: Trusting and Toiling, 15 січня 1937. / [c. 204]

[13] Вона виступала на мітингах: Trusting and Toiling, 15 вересня і 15 жовтня 1937. / [с. 204]

[14] на єврейських студентів університету Львова: Trusting and Toiling, 16 січня 1939. / [с. 205]

[15] особливо зворушливими: André Thobois, Henri Vincent (Publications Croire et Servir, 2001), 67, цитати розповідей з перших вуст опубліковано у Le Témoin de la Vérité, квітень-травень 1939. / [c. 205]

[16] «i люди у скруті чекають: Thobois, Henri Vincent, 80. / [c. 205]

[17] побажати своїм «протеже»: Trusting and Toiling, 15 квітня 1940. / [с. 206]

[18] «чий жереб є нині гірким, як ніколи»: Trusting and Toiling, 15 липня 1940. / [с. 207]

[19] постійно думає про сім’ю: Surrey Chapel, note following prayer meeting, 6 August 1940; Foreign Mission Band Account (1940); Trusting and Toiling, 15 October 1940. / [c. 207]

[20] висловлює своє шанування: Surrey Chapel Foreign Mission Band Account (1941). / [c. 207]

[21] У травні її переправили: Інформацію про табір Віттель дивись Jean-Camille Bloch, Le Camp de Vittel: 1940–1944 (Les Dossiers d’Aschkel, без дати); Sofka Skipwith, Sofka: The Autobiography of a Princess (Rupert HartDavis, 1968), 233-36; Sofka Zinovieff, Red Princess: A Revolutionary Life (Granta Books, 2007), 219-61. Про табір Віттел також є документальний фільм: Joelle Novic, Passeports pour Vittel (Injam Productions, 2007), доступний на DVD. / [c. 207]

[22] палко бажала: Surrey Chapel Foreign Mission Band Account (1942); Trusting and Toiling, 15 березня 1943. / [c. 207]

[23] Більшість жінок: Bloch, Le Camp de Vittel, 10 et seq.; Zinovieff, Red Princess, 250-58; дивись також Abraham Shulman, The Case of Hotel Polski (Schocken, 1981). / [c. 207]

[24] Було сказано, що вони мають: Bloch, Le Camp de Vittel, 18, 22, and nn12-13. / [c. 208]

[25] У березні першу групу: там само, 20. / [с. 208]

[26] «Пісня про замордований єврейський народ»: Zinovieff, Red Princess, 251 (Ця пісня стала одним з улюблених віршів Софки, який вона постійно переписувала і роздавала ближнім. «Їх більше немає. Нічого не проси, де б ти у світі не був. Усе порожньо, їх більше немає».) / [с. 208]

[27] Ми відчували, що міс Тілні: Skipwith, Sofka, 234. / [с. 208]

[28] Лише після того, як табір визволили: там само / [с. 209]

[29] «переймалася собою насамкінець»: Trusting and Toiling, 15 грудня 1944, 123. / [с. 209]

[30] «неймовірно відважних подвигів цієї війни»: там само / [с. 209]

[31] «секретарки і завідувачки»: полковник А. Тарр — міс Тілні, 18 квітня 1945 року; капітан Д. Фліман міс Тілні, 22 травня 1945 року. / [с. 209]

[1] [Н]апад на національну, релігійну та етнічну групу має бути визнано міжнародним злочином: Raphael Lemkin, Axis Rule in Occupied Europe (Carnegie Endowment for International Peace, 1944), ХІІІ. / [c. 219]

[2] Я знаю, як сказати: Nancy Steinson, «Remembrances of Dr Raphael Lemkin» (без дати, у базі документів). / [с. 221]

[3] Видавця знайти не вдалося: Raphael Lemkin, Totally Unofficial, ed. DonnaLee Frieze (Yale University Press, 2013), xxvi. / [c. 221]

[4] Я народився: там само, 3. / [с. 222]

[5] «Коли той, хто справа, тягне ковдру на себе»: там само / [с. 222]

[6] Йозеф Лемкін обійшов закон: John Cooper, Raphael Lemkin and the Struggle for the Genocide Convention (Palgrave Macmillan, 2008), 6. / [c. 223]

[7] Аж до останніх днів: Lemkin, Totally Unofficial, 17. / [c. 223]

[8] Дивіться, як зло пригноблює людей: J.D. Duff, Russian Lyrics (Cambridge University Press, 1917), 75. / [c. 223]

[9] «розрізаний живіт, набитий пухом»: Paul R. Mendes-Flohr and Jehuda Reinharz, The Jew in the Modem World: A Documentary History (Oxford University Press, 1995), 410. / [c. 224]

[10] Лемкін був знайомий з творчістю Бялика: Hayyim Bialik and Raphael Lemkin, Noach і Marynka (1925; Wydawnictwo Snunit, 1986). / [c. 224]

[11] «вірити в ідею — значить жити нею»: Lemkin, Totally Unofficial, хі. / [с. 225]

[12] «Більше 1.2 мільйона вірмен»: там само, 19. / [с. 227]

[13] «найбільший злочин усіх часів»: Vahakn N. Dadrian, The History of the Armenian Genocide: Ethnic Conflict from the Balkans to Anatolia to the Caucasus (Berghahn Books, 2003), 421. / [c. 227]

[14] злочини проти християнства: Ulrich Trumpener, Germany and the Ottoman Empire, 1914–1918 (Princeton University Press, 1968), 201. / [c. 227]

[15] Народ було вбито: Lemkin, Totally Unofficial, 19. / [c. 227]

[16] Через кілька годин: Державний архів Львівської області, фонд 26, список 15, справа 459, с. 252–3. / [с. 228]

[17] Документ під назвою «Absolutorjum»1924 року: там само / [с. 228]

[18] «дуже консервативне місце»: Marek Kornat, ‘Rafal Lemkin's Formative Years and the Beginning of International Career in Interwar Poland (1918–1939) \ in Rafal Lemkin: A Hero of Humankind, ed. Agnieszka Bienczyk-Missala and Slawomir Debski (Polish Institute of International Affairs, 2010), 59–74; професор Корнат автору, електронний лист, 3 листопада 2011 року. / [с. 229]