Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

У грудні на засіданні уряду у Вавельському замку Франк повідомив, що незабаром у Берліні має відбутися конференція щодо майбутнього євреїв. Вона відбулася у передмісті Берліна, у Ванзеє, під керівництвом обергруппенфюрера СС Рейнгарда Гейдріха і стала початком «великої єврейської міграції». {417} 417 [28] Вона відбулася у передмісті Берліна, у Ванзеє: Frank, Diary, 16 December 1941, sitting of the cabinet of the General Governments; Trial of the Major War Criminals, 22:542 (1 October 1946). / [c. 327] Він також сказав присутнім, що його представником на конференції буде державний секретар Йозеф Бюлер, і закликав колег відкинути «усі співчуття» і не залишити жодних сумнівів щодо значення терміну «міграція». «Ми повинні знищувати євреїв всюди, де ми їх знайдемо і де це можливо, — пояснював він, — аби зберегти структуру Рейху». Читаючи цей запис, так віддано зафіксований у щоденнику, мені стало цікаво: чи його секретарі коли-небудь замислювалися, чи варто фіксувати такі заяви у письмовій формі?

Ванзейська конференція відбувалася у січні 1942 року {418} 418 [29] Ванзейська конференція відбувалася: Mark Roseman, The Villa, the Lake, the Meeting: Wannsee and the Final Solution (Allen Lane, 2002). / [c. 328] , тоді, коли Лаутерпахт обідав з Робертом Джексоном у нью-йоркському готелі «Волдорф-Асторія», а Лемкін у своєму маленькому університетському кабінеті у Даремі, що у Північній Кароліні, вивчав декрети Франка. Протокол конференції вів Адольф Айхман і вніс туди запис про досягнення домовленості «очистити німецький життєвий простір від євреїв за допомогою законних заходів», вказавши «примусову еміграцію» як один з методів. {419} 419 [30] Протокол конференції вів: з потоколом можна ознайомитись на веб-сторінці Будинку Ванзейської конференції. Режим доступу: http://www.ghwk.de/wannsee/dokumente-zur-wannsee-konferenz/?lang=gb. / [с. 328] Було підготовлено список євреїв, загалом одинадцять мільйонів, 20 відсотків яких перебували під контролем Франка. «Європу буде прочесано із заходу до сходу», — розповідав Бюлер Франку, повернувшись із Берліна. «Евакуйованих» з Австрії євреїв, яких залишилося всього 43 700, буде переміщено до «транзитних гетто», а тоді перевезено на схід, на територію Генерал-губернаторства Франка. Євреїв похилого віку з Австрії і Німеччини спершу відправлять до гетто для літніх у Терезієнштадт. Серед них були мої прабабусі Мальке Бухгольц і Роза Ландес.

Прагнучи мати авторитет, Франк надихнув своїм ентузіазмом Бюлера, а той запевнив Гейдріха та інших присутніх у Ванзеє у цілковитій підтримці з боку свого керівника. Генерал-губернаторство погодиться, повідомив учасників конференції Бюлер, «якщо остаточне вирішення цього питання розпочнеться у Генерал-губернаторстві». «В нас є багато переваг, добрий транспорт і вдосталь робочої сили, тож ліквідацію євреїв можна буде здійснити швидко. Адміністративні органи Генерал-губернаторства забезпечать всю необхідну підтримку», — сказав Бюлер, закінчуючи свій презентаційний виступ у Ванзеї проханням.

Словом, у протокол занесли дуже чітку пропозицію Айхмана: просимо дозволу приступити до вирішення єврейського питання якомога швидше і удостоїтися честі почати цю справу.

Бюлер повернувся до Кракова і повідомив Франку, що пропозицію повного сприяння з боку Генерал-губернаторства сприйняли з щирою вдячністю. Це збіглося з приїздом до Кракова італійського журналіста Курціо Малапарте, якого відрядила сюди газета «Коррієре делла Сера», аби він взяв у Франка інтерв’ю. Франк любив Італію і Муссоліні був його другом, тому радо прийняв Малапарте у Вавелі, влаштувавши приватну вечерю, куди запросив також вищих чиновників з їхніми дружинами. Серед гостей був Отто фон Вехтер, губернатор Кракова, і Йозеф Бюлер, який щойно повернувся з Ванзейської конференції.

Малапарте був вражений деталями інтер’єру, бездоганно підігнаними у розмір сірими одностроями, червоними пов’язками і свастиками. Господар сидів в голові столу, заставленому чудовими винами, на кріслі з високою спинкою, поруч з Бюлером. Малапарте зауважив чорне блискуче волосся Франка і високе, наче виточене з слонової кістки, чоло, виразні очі з густими, важкими віями, і почервонілі щоки Бюлера, вкриті краплями поту скроні, очі, що сяють відданістю і пошаною до Франка. Щоразу, як Франк ставив якесь питання, Бюлер першим мав відповідь, підлесливо викрикуючи: « Ja, ja! ». {420} 420 [31] Щоразу, як Франк ставив якесь питання: Curzio Malaparte, Kaputt (New York Review Books, 2005), 78. / [c. 329]

Франк (у центрі) приймає гостей у Вавельському замку, без дати.