Радий Радутный - Важка чоловіча робота

Давні навички рукопашного бою змушували скелети битися так, як б’ються живі.

Розліталися черепи. Але обезголовлені кістяки не падали, а махали гвинтівками й дубцями наосліп.

Ламались хребти. Зовсім поруч від Олександра, під самим бортом, підкинута могутнів ударом, впала верхня частина — ребра та плечі. Кінцівки потяглися до корабля, вгрузли в пісок, підтягли за собою грудну клітку. Ще раз. І ще. Вперлися у залізо.

Пробили борт!

Корабель застогнав глухо та жалісно.

Юрій на борті не ворухнувся, лише ще міцніше стиснув поручень, і бойовий ритм залунав ще гучніше.

Ще один кістяк викинуло з загальної купи, він скочив до корабля — але з-під землі висунулась кістлява рука, схопила його за гомілку. На місці його падіння негайно утворилася яма, з якої летів на всі боки пісок.

— Наших б’ють! — Володимир з заклопотаним виглядом тягнув з-під салону два автомати. — Будь готовий допомогти!

Наших? Журналіст не одразу, але розрізнив, що на тих кістяках, що полізли з-під землі першими, залишки форми — темно-зелені.

А на других — сірі.

Й гвинтівки у них — коротші.

Німці?

Деякі кістяки були в касках... так, звичайно! Навіть останній недоук відрізнив би обтічну форму радянської каски від квадратної німецької.

Здригнулась земля.

— Ще можуть поперти ілюзії, — так само заклопотано попередив Володимир. — Волохатий — великий майстер у плані ілю...

Він не договорив. З лісу виїхав іржавий, аж рудий танк, з несиметрично розташованою баштою, зупинився, ворухнув дулом гарматки...

— Ховайсь! — рикнув Володимир й першим гепнув на палубу.

Вибух підняв хмару піску й на мить закрив собою бойовище.

— А як відрізнити ілюзію від реального? — трохи істерично гукнув журналіст.

— М-м-м-м... — на мить задумався Володимир. — Ніяк! Мочи все, потім розберемось.

Скоріш з переляку, аніж справді прицілюючись, Олександр вклав довгу чергу якраз в танк, той пішов брижами — й зник.

— Це була ілюзія, — прокоментував Володимир. — Не витрачай на неї патрони.

З іншого боку виїхав з-під землі трохи незграбний броньовичок, пальнув на ходу. Цілився, мабуть, по кораблю — але промазав. На всі боки бризнули уламки кісток.

— Правильно, бий своїх! А це, мабуть...

Другий вибух закидав піском корабель. Пісок запорошив очі й рипів на зубах.

Олександр розвернувся й різонув панцирник чергою — вздовж борту. Він здригнувся й несильно вибухнув — лише башта підскочила та впала на місце.

— А це — ні! — прокоментував Володимир. — Ти бач, а я й не знав, що тут тонули БА-10. Півсотні тисяч доларів, якщо ти не дуже сильно його пошкодив!

— Іди к... — журналіст не договорив, бо за леєр вчепилися одразу два кістяки, підтяглися, закинули ноги на палубу...

Володимир гепнув першого прикладом по черепу, а другого зацідив носаком у обличчя, зойкнув, мабуть, забивши ногу, й, схилившись над бортом, двома чергами поперебивав обом хребти.

З-лісу викочували гармату. Одного колеса на ній не було, й два скелети тримали станину в руках.

Поки Олександр розвертав кулемет, скелет-німець пожбурив туди гранату. Гепнув вибух. Коли хмарка розвіялася, на місці не було нічого — ані вирви, ані гармати.

— От гад, — захоплено крикнув Володимир. — Наскільки все-таки талановита людина, аж шкода...

Закінчити знову йому не дали. Цього разу з кущів загриміло щось також великокаліберне. Траси вперлися просто у борт.

Олександр зіщулився, але корабель навіть не здригнувся.

— Тьху!

Кулемет стріляв ще, але ніхто — ні люди, ні скелети не приділили йому уваги.

— Он гармата!

Олександр розвернувся — з протилежного боку також викотили гарматку — маленьку, низеньку, з довгим тонким стволом...

— Мочи, мочи її, гадину!

Володимир вистрілив двічі — короткими чергами, по три набої, потім впав на палубу — й вчасно! Гармата стрельнула, корабель зойкнув, й у надбудові з’явилася акуратна чорна дірка.

Наскрізна.

Олександр розвернув кулемет й всадив у щит довгу чергу. Щось розлетілося по кущах, гармата впала на один бік й вперлася дулом в пісок.

Заревіло над головою. Кореспондент ледь встиг пригнутися. Великий сірий літак з характерними «постолами» шасі промайнув над головою. З кабіни заблимав, затріскотів кулемет. Поруч посипались з палуби іскри.

— У нього крило відірване!

Олександр струснув головою — справді, «Юнкерс» мав абсолютно несиметричний вигляд. За мить крило наче виросло, але журналіст зробив висновок — й більше бомбардувальник уваги не відвертав.