Радий Радутный - Важка чоловіча робота

А той, у свою чергу, теж не гаяв би часу.

Так чи сяк... а грець.

Юрій чомусь проминув рубку й підскочив до башти:

— Вилазь!

Здивований журналіст слухняно поліз нагору. Капітан нетерпляче відштовхнув його й скочив униз. Недалеко гепнула в воду міна, здійняла фонтан, й щось прохурчало над головою.

Й страшенно смерділо чимось солодкуватим, гидотним, хімічним... а чомусь також горілим металом.

— Що, горимо?

Юрій висунувся з башти:

— Біжи до рубки! Й крути штурвал!

— Куди?

— Куди завгодно! І пригинайся, коли міна летітиме!

Журналіст знизав плечима вже на бігу. Промайнула також думка, що капітан просто його підставив, аби самому пересидіти небезпеку у башті. Але вигравав він тим часом, мабуть, небагато...

Парапланерист знову заходив в лоб. Олександр крутонув штурвала ліворуч, не втримався на ногах, коли корабель нахилився, й, мабуть, саме це його й врятувало. Кулі вдарили якраз по задній стіні рубки. А корабель тим часом йшов з таким креном, наче твердо вирішив перекинутись.

Журналіст, не підводячись, покрутив штурвал назад. Підлога потроху почала вирівнюватись. Визирнув — попереду здіймався острів — довелося крутити штурвал ще.

Судно йшло таким вихилясом, що міни падали все далі й далі. Але сморід металу та вибухівки все дужчав. І парапланерист знову заходив в атаку.

Зігнувшись, наче бабця з радикулітом, по палубі метнувся Юрій, підскочив до кулемета, розвернув... Парапланерист негайно припинив атаку, зробив зигзаг у один бік, у другий... розвернувся... поліз вгору. Журналіст кинув погляд на радар — крапка, що, мабуть, позначала корабель Волохатого, теж зрушила з місця, і йому аж приємно стало від того, що все йшло саме так, як він напророкував.

Юрій присів на носі, так-сяк захищений фальшбортом, й тримався напоготові, але спостерігач вирішив не ризикувати й навіть не пробував знизитись. Втім, йому це й не потрібно було — крапка все ближчала, ближчала...

Ворожий корабель викотився з-за острова, розвернувся носом й почав досить швидко наздоганяти. Юрій облишив кулемет й кинувся знову до рубки.

— Ставай!.. До!.. Кулемета!.. Н!.. Хоча б!.. Відганяй!.. Гада!..

Чомусь він був захеканий, наче чотириста метрів пробіг.

Спостерігач оцінив ту рокіровку правильно — знизився. Вочевидь, журналіст, як стрілець, не викликав в нього великої поваги. Це було, мабуть, правильно... але й образливо! Олександр прицілився й натиснув спуск. Кулемет загримів й спробував вирватись з рук. Черга, мабуть, пішла чортзна-де, бо параплан насмішкувато хитнувся в один бік, у другий — як крилами похитав; потім знизився ще й почав заходити у піке.

Рвалися міни. Юрій маневрував досить вдало, й жодного прямого попадання ще не трапилося, але дистанція зменшувалась — з кілометр... менше... ще менше... так швидко! ось-ось... а гармата мовча...

Ба-бах!

Від несподіванки журналіст аж підскочив, й врятувало його лише те, що парапланерист був так само здивований. Олександр оглянувся — башту було не видно за надбудовою, але ствол виднівся. Розвернутися вбік, якраз до ворожого корабля. І мало того — фонтан від падіння снаряду осідав зовсім недалеко від його носа.

Ба-бах!

Фальшборт з лівої вилиці судна розірвало, покалічило, рознесло!

Ба-бах!

Невисокий пінистий бурунчик промайнув під носом ворога й одразу ж зник. Це означало... Журналіст боявся очам повірити — невідомі артилеристи влучили точно у ніс корабля, під ватерлінію! А це означало, що зараз у носовому відсіку зяє пробоїна, й через неї хлище нагнана швидкісним напором вода, і якщо ворожий керманич не дурний, то... Точно!

Корабель зменшив хід й почав розвертатися.

Ба-бах!

Гармата вдарила знову, й на боці ворога з’явилася помітна навіть з такої відстані дірка. На жаль, досить високо над водою.

Ба-бах!

Знову бризнула уламками рубка. Корабель повело праворуч, знову підставляючи ніс під обстріл.

Ба-бах!

Ба-бах!

Ба-бах!

Постріли майже злилися в чергу. Олександр аж захопився такою вправністю й подумав, що сам би він ніколи не зміг заряджати гармату з такою швидкістю.

Щось боляче сіпнуло його за руку й кинуло на палубу. Над самим обличчям промайнув білий купол, й вихор, кинутий повітряним гвинтом параплана, різонув очі. Парапланерист, завбачивши скрутну для корабля ситуацію, теж пішов у атаку. Журналіст знову припав до дуг кулемета. Натиснув спуск. Над вухом гримнуло...

І ще одна черга долинула.... звідки? Кореспондент нашорошив вуха. Стріляли зовні. І не на палубі. І не в повітрі. І не... не з автомата?