Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— По-перше, перестати вірити, що Родіон Іконников живий, по-друге...

— Тобі не здається, що дуже багато з того, про що було сказано в щоденнику, реально? Я це тобі вже доводила з датами смертей родичів Андрія. Мабуть, це розумів і він, але не зміг уберегтися. Що він міг зробити, якщо на стороні його прадіда сам диявол?! — гаряче вигукнула Світлана, розчервонівшись від страху, що переповнював її. — Родіон Іконников перетворився на породження пекла й продовжує писати свій роман про жах, тільки не на папері, а розігруючи його в житті. Смерть Андрія — це лише чергова частина його диявольського роману, і вона ще не закінчена.

— Так, Світлано, я згоден — тебе скрутило по-серйозному, і залишати одну до приїзду мами небезпечно — що ще тобі примариться...

— Я не божевільна!

— У тебе просто розгулялися нерви. Зачекай, я, здається, вихід придумав — поміняємо тобі обстановку на ці дні.

— Яким чином? — недовірливо подивилася Світлана.

— Ці дні поживеш в моїй комірці — мої сусіди по будинку тебе не знають, а дівочий контингент у мене регулярно оновлюється, звикли до нових облич. Хоча, я, схоже, влипнув.

— В якому сенсі?

— Схоже, я зустрів свою Долю — мені з нею добре, хоча дуже часті сварки на голому місці, немов обставини увесь час підкладають свиню під наші з нею стосунки, — зітхнув Олег -Може, я помиляюся?

— Це тобі знак, що пора закінчувати вести холостяцький спосіб життя, — полагідніла Світлана. Ідея з переселенням їй не дуже сподобалася, але залишатися самою вдома вночі не хотілося. — Пам'ятаю, раз з Андрієм до тебе заходили. У тебе ж комуналка, одна кімната? А як же ти?

— З сусідом тільки загальний коридор, і сусід приручений — свого носа до моїх справ не суне, — тут Олег згадав теперішню дівицю Вітька, але промовчав. — На кухні — газова колонка, зате гаряча вода цілий рік, без всяких відключень. Словом, вирішили! Переселяєшся до мене, а я до тебе на дачу, дихати свіжим повітрям.

— Їй-бо, незручно.

— Я не наполягаю.

— Ти правий, Олежко, у тебе мені буде спокійніше. Навіть добре, що всього одна кімната, і все таке маленьке. І те, що сусід поруч по коридору, порушуватиме почуття самотності.

— Особливо, коли його нове придбання досягає оргазму й починає крити матом, аж гай гуде. Тоді-то пробиває ностальгія по самотності, — не витримав Олег, але схаменувся. — Але це не так часто буває.

— Це таки набагато краще пережитого вчорашнього жаху, — зітхнула Світлана.

— Вирішено, Світонько. Їдемо до тебе — ти збираєш найнеобхідніше з речей, і я поселяю тебе на нове місце проживання. Даєш мені ключ, і я шурую на дачу.

— Я тобі стільки приношу клопоту, Олеж-ко... Але поки іншого виходу немає. Поїхали до мене збиратися.

— Світлано, моє авто останнім часом вередує — на нього щось находить, і воно стає тупе, як пень. Можеш дати мені для поїздки на дачу автомобіль Андрія, а мій постоїть у вас в гаражі?

— Без проблем, Олежко. Мені страшно сідати до його автівки, де він провів останні години свого життя. Ключі від дачі я тобі дам, Олежко, але щоб ти знав на майбутнє — на веранді, під тумбочкою знаходяться запасні ключі. Одного разу з Андрієм приїхали туди вночі, а ключі забули удома, відтоді тримаємо про всяк випадок запасні, — гірко зітхнула вона. — Не знаю, коли я ще наважуся туди поїхати — швидше за все, її продам. Пам'ятаєш, як нічна гостя розповіла легенду, що ті місця приносять нещастя?

Олег не став супроводжувати Світлану додому, залишився в автомобілі, чекати доки вона збере речі. Він набрав по мобільному Наталку, що відповіла лише після його другого наполегливого дзвінка.

— У тебе вистачає нахабства до мене дзвонити? — сумно поцікавилася дівчина, без всякої агресії в голосі і це для Олега здалося добрим знаком.

— Наталі, навіщо будувати трагедію там, де її немає? Ми з тобою підемо в театр ще не один раз, а тоді були виняткові обставини. Коли зустрінемося, я тобі усе детально поясню.

— Як звуть твої «виняткові обставини»? Вона мені знайома або це з нових, «врятованих» дівчат?

— Про що ти? — насторожився Олег.

— Учора, замість театру я потрапила до сауни на дівич-вечір, який організувала Рита, в якої ми познайомилися, — в голосі Наташі з'явилися інтонації, які не сподобалися Олегу і він поспішив уклинитися.

— Заздрю вам дівчатка — попарилися. Я якраз тебе збираюся запросити на дачу до приятелів. Там є сауна і можна з віником, за по-вною програмою. Обіцяю, ти дізнаєшся...

— Мені досить того, що взнала вчора. Там була брюнетка — Інна. У тебе був з нею роман.