Сергей Пономаренко - Тенета бажань

Повертаючись після занять додому, тримаючись за звичаєм осторонь від однокласниць, котрі щось гучно та весело обговорювали, Наталка опинилася на переході, чекаючи на зелений сигнал світлофора. Раптом, в темно-синьому джипі «Судзуки», що зупинився поруч, поплило донизу скло, з-за якого почулася гучна модна музика і виглянув симпатичний хлопець років двадцяти п'яти, пропонуючи підвезти. Можливо, якби не було поруч однокласниць, вона ні за що не сіла би в автомобіль до незнайомця, але вони дивилися на джип в сто очей, і вона наважилася.

Водій назвався Сашею, за коротку дорогу розповів їй масу анекдотів і підвіз додому, пообіцявши завтра в той же час «забрати» її на тому ж місці. Наступного дня Наталка відчула, що ставлення до неї в класі змінилося, і не сумнівалася, що стала темою номер один для усіх розмов.

Її однокласниці пережили повторний шок, побачивши знову цей «джип», що чекав на Наталку. Цього разу Олександр умовив її зайти в кафе, де почастував морозивом і шампанським, але тут йому подзвонили на мобільний (у той час — ще рідкість), Олександр вибачився та відвіз її додому, призначивши нову зустріч через день. Клас вирував від цікавості, несподівано для себе Наталка раптом набула масу подруг, які заглядали їй в очі і висловлювали повну відданість і надійність, особливо — в частині збереження сердечних таємниць.

Олександр на джипі дуже часто її очікував, пригощав в кафе, відвозив додому, запрошував зустрітися увечері, але Наталка вигадувала причини, поки не зрозуміла, що їх вичерпано.

...Спільне вечірнє дозвілля, добре почавшись, закінчилося для неї менш благополучно, але вона відбулася лише розірваними колготками й образливими словами : «Попереджати потрібно, що ти цілка-малолітка»! Більше її джип не чекав на переході, але свою позитивну дію зробив на ввесь подальший час. Її навперебій запрошували в компанії, у неї раптом знайшлося багато подруг, яким, вона недомовками розповідала безліч вигаданих любовних пригод -на щастя, добре працювала фантазія.

Тепер у неї вдома телефон розривався: одні мовчали й дихали, інші запрошували на всілякі звеселяння.

Звичка придумувати незвичайні любовні пригоди, з якими вона постійно стикається, залишилася у Наталки на час навчання в інституті і після нього. Вона продовжувала дружити з шкільною подругою Вікторією, що не вражала красою, але супроводжувала всюди, немов вірний зброєносець Санчо Панса. Вона закохувалася, і в неї закохувалися, вона розлучалася, і з нею розлучалися, але донині усі її реальні романи закінчувалися чомусь дуже скоро й досить безболісно для неї.

Стосунки з Олегом були зовсім інші — її тягнуло до нього з незбагненною силою, хоча вона знаходила в нім масу негативних, неприйнятних рис. Ревнувала, що їй було не властиво раніше, при суперечках гордо «йшла», зневажливо повівши плечима, але тепер піти не змогла, немов була прив'язана до нього невидимими ланцюгами. Наталка злилася, нервувала через такий стан речей, і нічого не могла з собою зробити, боячись безсонних ночей і болю в серці.

Вона не могла відповісти собі, чому до внутрішньої істерики боїться його втратити -невже, це кохання?!

Наталці дуже сподобалося на дачі, і, коли вони, повечерявши, з келихами вина влаштувалися біля розпаленого каміна, вона мимоволі подумала: «Як нам було б добре мати такого будиночка, проводити в нім уїк-енди. А дітвора...» Впіймавши себе на цій думці, Наталка остаточно зрозуміла: Олег став її невід'ємною частинкою. Адже думки про дітей у неї раніше ніколи не виникали, а якщо вона думає про дітей, то це означає — Олега любить по-справжньому.

Вогонь зачаровував її погляд, не хотілося ні про що говорити, тільки сидіти й дивитися на полум'я, що то розгоралося, то вщухало, відступаючи. Олег, відчувши її стан, замовк на півслові — розповідав про свої плани влітку побродити по Карпатах з рюкзаком за плечима. Він легко підняв дівчину і усадив до себе на коліна, заворожений, як і вона, буйством вогню в каміні. Відчуваючи тепло одне одного, вони сиділи, обнявшись, зовні — мовчки, а насправді ведучи внутрішній діалог.

Несподіваний удар грому змусив їх здригнутися, відразу заметушилося полум'я в каміні, немов намагалося вибратися звідти на волю, а по вікнах застукали великі краплі дощу.

— Усе, як минулого разу, — прошепотів Олег — Уявляєш, тієї ночі теж почалася гроза. І згасло світло.

Немов на підтвердження його слів, на кімнату обрушилася пітьма.

— Мені страшно! — прошепотіла Наталка. -А раптом зараз з'явиться примара твого приятеля, невдоволена нашим перебуванням на його дачі?