Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— Олеже! — перелякано скрикнула Наталка і зраділа нормальному звуку свого голосу — то був лише сон.

— Наталі, спи дорога! Я піду, подивлюся, хто там тарабанить в двері, — відгукнувся Олег, відкрив двері в коридор і включив ліхтарик.

— Не треба! Мені приснився жахливий сон!

Але Олег уже спускався по скрипучих східцях на перший поверх. Він ще не дійшов до дверей, як з-за них почулося:

— Що ти так довго!? Це я, Андрій, відкривай!

Від цих слів Олег спіткнувся і трохи не впав, насилу утримався, щоб не повернутися вгору до Наталки.

— Шкода Андрійка — прекрасна була людина, і сусід — відмінний! — прорік Андрій Архангельський. — От до кого я би наважився вночі постукати, як не до нього?! Він завжди був привітний і гостинний! Давай ще по одній — нехай земля буде пухом Андрюсі! — і він розлив вино по келихах. — Царство йому Небесне!

Олег злегка пригубив і поставив келих на стіл. За вікном сірів світанок, але ранок, що настав, не приніс йому полегшення — тривога заполонила його передчуттям прийдешньої біди.

— Віка зі Світланою на дачі були не розлий вода, постійно перешіптувалися, експериментували в кулінарії і в домашньому господарстві, — не заспокоювався сусід, не звертаючи уваги на гнівні погляди дружини, якій не терпілося відправитися до себе на дачу.

Андрій і Вікторія Архангельські вночі поверталися з Криму, де провели цілий місяць на відпочинку, й вирішили заїхати на дачу. Подмухи сильного вітру поламали сосну в лісопосадці, і вона перегородила дорогу до дачі. Прибрати її удвох було неможливо — лише об'їхати впритул до дачі сусідів, але цьому заважав автомобіль Андрія. Про трагічну долю свого сусіда подружжя Архангельських не знало, і, будучи в прекрасних, дружніх стосунках, вирішили потривожити його нічний сон.

Олег, сильно перелякався, почувши, як Андрій проситься до будинку, не звернувши уваги на несхожість голосу, але ж і Архангельський був не менше вражений, коли двері йому відкрив незнайомий чоловік. Слово за слово, і Архангельські, залишивши автомобіль, зайшли до будинку із запасами кримського вина, щоб пом’янути загиблого сусіда.

— Чи немає серед ваших знайомих Вероніки? Ви кого-небудь запрошували до себе на дачу перед від'їздом? — поцікавився Олег, вирішивши прояснити питання, що давно мучило його.

— Знайомих з таким іменем у нас немає. Правда, Віко? — Архангельський звернувся до дружини.

— У мене — точно немає. Сподіваюся, що у тебе — теж, — значущо вимовила дружина. — А що сталося?

Олег стисло оповів події того вечора.

— Вона вас обдурила, — підсумувала Віка. — Вона не з кола наших знайомих, усі приятелі були в курсі, коли ми поїдемо та приїдемо. Несподіваних візитів ні від кого не могло бути.

— Я так і думав. Упродовж найближчих днів розраховую вирішити цей ребус, коли зустрінуся в Веронікою, — Олег мигцем глянув на годинник — шоста ранку. Незрозуміла тривога його не покидала.

— Передавайте наші співчуття Світлані, напевно, я її не скоро побачу на дачі, — вимовила Віка і силою виштовхала свого чоловіка, що бажав іще раз розлити вино по келихах, за двері.

— Як там Світлана?! — тривожно запитала Наталка, немов в унісон думкам Олега.

— Почекаємо годинки до восьмої та передзвонимо, — вирішив Олег, хоча йому кортіло це зробити негайно. — Зараз дуже рано — тільки переб'ємо їй сон.

— Дивно, майже всю ніч не спали, а спати не хочеться, — Наталка виглянула у вікно. -Вночі було страшно, жахіття снилися, а зараз -прекрасно і дихається як! — вона шумно втягла в себе повітря. — Сонечко виглянуло — життя прекрасне! Підемо до річки?!

— Якщо не боїшся русалок, то йдемо. Мені тут один жахастиик наснився з русалкою в головній ролі минулого разу, але цієї ночі минулося, нічого не снилося.

— Зате мені наснилося, — здригнулася, згадавши сон, Наталка. — Але вважай, я вже забула. Ах, так, потрібно купальник надягти, чого даремно на річку дивитися?

Коли вони поринули у воду, то забули усе на світі: плавали наввипередки, весело бризка-лися одне на одного, знайшли тарзанку та влаштували змагання — хто далі стрибне у воду. Наталка прекрасно володіла своїм тілом і в усьому склала гідну конкуренцію Олегові.

«Класна подруга! — зробив для себе висновок Олег — Легка на підйом — куди поїхати, що робити, не пхикає по дурницях, поводиться безпосередньо і відкрито. Є фіфи — заштукатурить лице перед тим, як йти купатися, і ходить з відмороженим виглядом, сіпаючись від бризок, немов це не вода, а соляна кислота. Єдиний її недолік — ревнощі, але зі мною інакше не можна — це мене дисциплінує».