Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— Красну діву для себе зберіг, а вона ж -жидівочка. Навіть до нас слух дійшов, як погано її племені доводиться там, — він невизначено махнув рукою у бік віконця. — А ми, Божі люди, звикли час проводити в праці й молитві заради порятунку своєї душі... А ти ж справу замислив лиху — піти з острова і про нас розповісти, шлях вказати до нас! А ми не кожного готові прийняти до себе!

— Мені й на думку не спадало, — заперечив я, і з кожним словом немов облітало заціпеніння, що захопило мене перед цією страшною людиною. — У вас тут своє життя, у нас — своє. Коли моя супутниця видужає — ми підемо й нікому нічого про вас не розповімо. Спасибі вам, що дали нам нічліг і харчі.

— Бачиш: я правий виявився! — зловісно розсміявся мужик. — Адже якщо підеш, то нам кепсько прийдеться. Не сам розповіси червоним дияволам — а під шомполами. Бачиш, віск показує твоє майбутнє. — Він тицьнув пальцем у плаваючі в мисці шматочки отверділого воску. — А воно тісно пов'язане з нашим. Подивися — христи зібралися — чекають мого рішення. Так, говориш, відпустити тебе з острова?!

Я виглянув у вікно — десятка три мужиків упереміш з бабами стояли перед будинком — вираз їхніх облич мені конче не сподобалися. Кров застукала в скронях, зір затьмарився. Мені стало зрозуміло: це була ізольована секта, що жила на острові за своїми законами, і їх проводир не хотів, щоб про них стало відомо на «великій землі». Означало це одне: нас живими звідси не випустять. Я закрив очі, намагаючись стримати биття серця.

— Ні, — мій голос став тихий і слабкий, -ми хочемо залишитися тут, з вами.

В мені билося бажання бігти звідси негайно, але Ревека була така слабка.

— Ти брешеш, пес поганий! Думаєш, сили набратися і драла звідси дати! — крикнув мужик і злобно глянув на мене.

— Я говорю правду — ти ж сам знаєш, що нас там чекає. Ми вчора дивом звідти вибралися живими, а її батьки і брати залишилися там ... не живі!

— Ти в мене — віруєш? — його голос раптом став спокійним.

— Вірую, що ти — Христос, чергове його втілення, — я покірливо схилив голову. Мужик протягнув до мого обличчя зашкарублу, нечисту долоню, і я, пересилюючи гидливість, її поцілував. Мужик разом зі мною вийшов на ганок і звернувся з промовою до присутніх.

— Брати і сестри! Божі люди, христи! Наш корабель сьогодні поповнився братом — Авсеєм і сестрою — Авреєю, які хочуть врятувати свою душу, не горіти в геєні вогняній, коли вершники Апокаліпсису сповістять про початок Страшного суду. Любіть їх, учіть їх, оскільки вони — як діти малі, цуценята сліпі, ще нічого не знають, оберігайте їх, бо диявол тільки чекає нагоди, щоб викрасти їх недосвідчені душі.

Останні слова лжепророка я розшифрував так: «Візьміть очі в руки й пильнуйте, щоб не втекли, гадюки підколодні». Вже встиг по-новому охрестити нас, не запитуючи, показавши цим, що тут він безроздільний хазяїн і вирішує все по-своєму, не потребуючи нічиєї думки. Те, що, оцінивши красу Ревеки, він назвав її Аврея — Золота, мені не сподобалося: в цьому здавався якийсь натяк. Звільнившись, я поспішив до Ревеки. На моє щастя Дарини у будинку не було, і я зміг з дівчиною трохи поговорити наодинці й переконати дослухатися до моїх порад.

Коли прийшла хазяйка будинку, я щосили клопотав навколо Ревеки, якій стало гірше. Коли Дарина її окликнула Авреей, та здригнулася, але відгукнулася, тихим, слабким голосом.

— Після обіду годинку-другу відпочинь, -порадила мені Дарина та пояснила. — Христос зробив тобі велику честь — увечері на радіння зве.

— Що таке радіння? — поцікавився я, відчуваючи каверзу. Все в цьому селищі мені здавалося брехливим, штучним,

— Молитися разом будемо.

Але поспати мені не судилося — прийшов Євлампій і почав мене просвіщати, учити премудростям людей Божих, їх розумінню картини Світу. З його слів виходило: душі існують вічно, з моменту створення світу, подорожуючи від однієї тимчасової тілесної оболонки до іншої. По смерті тіла душа стає янголом, або бісом, а найчастіше — знову починає поневірятися по землі, переходити в тварин, або в нове немовля, тілом теж нечисте, поки не прийме істинну віру, не зробиться «христом» [26] Ця секта відоміша під назвою — «хлисти», хоча самі себе вони називають — «христи». .

Тому дух є початок добрий, а тіло початок злий, і, з ним необхідно боротися — убивати плоть, щоб душа, що перебуває в ній, могла безперешкодно досягти свого призначення. Перша людина Адам погрішила, догоджаючи плоті — впала в гріх шлюбу. Тому одружуватися не слід у жодному разі, або жити з дружиною, як з сестрою. Душі тих, що живуть плотським шлюбним життям, після смерті переходять у свиней. Душі істинних «христів» переходять після смерті в товариство янголів, а усіх інших — в число дияволів.