Сергей Пономаренко - Тенета бажань

Жіноча емансипація, що давно захлеснула Петроград, докотилася й до південної столиці — Києва, змусивши Христину розлучитися з розкішною копицею русявого волосся, набувши короткої, як на мене, занадто накрученої, зачіски. Зі мною мало не стався сердечний напад, коли я випадково побачив її без головного убору медсестри й ледве не наговорив їй різкостей, але вчасно стримався. Потім для себе вирішив, що навіть з цією зачіскою вона стала не менш миловидною та бажаною. Я не був закоханий в неї, лише відчував пристрасть та бажання насолодитися її тілом.

Так, до свого сорому визнаю: вабило мене лише бажання задовольнити свої низинні, плотські потреби з цією чистою незайманою дівчиною. В глибині душі я шукав собі виправдання: можливо, з часом я прив'яжуся, і мої почуття до неї запалають, як сирі дрова на розжареному вугіллі. Але чи потрібно мені це? Я, як той бу-риданів віслюк, що помер від голоду над двома оберемками сіна, так і не визначившись, з якої почати їсти, не можу однозначно вирішити: хочу кохання чи боюся його?

Мої щоденні залицяння, компліменти, солодкі пригощання, принесені посильним з кондитерської, обов'язковий букет квітів при проводах додому стали давати результат. Неодноразово я ловив на собі її м'який, задумливий погляд, що відразу вислизав при спробі зазирнути до неї в очі. Вона перестала витримувати мій погляд, уникаючи його й відразу стаючи яскраво-червоною. Вона знала, що я одружений, але незабаром перестала сторонитися моїх залицянь.

У моєму житті було не надто багато жінок, але Клавка-Швачка була варта багатьох і навчила багато чого. Тому я, як полководець на війні, розробляв стратегію й тактику підкорення цієї милої дівчини, холоднокровно розраховуючи ходи. Я намагався бути для неї виключно загадковим, якось побіжно кинувши фразу, немов випадково проговорившись, що багато чого до-сяг би в житті, якби мені не була дорога моя честь. Я помітив, що мої слова її зацікавили, але доки ефект був незначний.

Та зате, коли вона почула про мою роботу в протичумній лабораторії, і що мені довелося там пережити, я зрозумів за виразом її обличчя: бастіон практично ліг, залишилися лише боязкі осередки опору, що ґрунтуються на утовкмачених в голову моральних принципах аморального суспільства.

Я не поспішав, у розмовах усе більше показуючи їй свою довіру й прихильність. Жінки люблять бути залученими до таємниці, нехай навіть це буде секрет Полішинеля, який вони також, по секрету, розповідатимуть своїй подружці за горням кави. Наступного разу я «випадково» проговорився про свій зв'язок у минулому з бойовою групою есерів, тут же зробивши украй заклопотаний і пригнічений вигляд, заявивши, що своєю розповіддю мимоволі накликав на неї біду, адже таким чином вона стає моєю спільницею.

Немає нічого більш дієвого й ефектного, ніж відкрити наївній дівчині якийсь секрет чи таємну організацію, стаючи в її очах незвичайним героєм. Звісно, я їй нічого не розповів з того, що було насправді, а лише вигадки, тим самим убезпечивши себе. Якщо вона раптом наївно комусь проговориться, то я зможу усе це легко спростувати. Та й час «столипінських» краваток минув, а політику імператора та його двору хто тільки не лаяв вголос, і все частіше в розмовах чулося слово — «республіка».

Підготувавши таким чином дівчину, я перейшов до наступного етапу — став її уникати. Тепер уже вона шукала зі мною зустрічі, а я робив вигляд, що страшно хочу її бачити, але боюся не упоратися зі своїми почуттями. Подібна гра мене вельми розважала, і я відкривав в собі нові акторські таланти, роздумуючи, чому я не спробував себе раніше в театрі?

Нарешті, цей день настав: Христина, не витримавши моїх триденних відмовок від зустрічей, червоніючи, власноручно передала записку, що чекає мене у себе вдома о восьмій вечора. Купивши великий букет жовтих хризантем, я відправився на візнику до неї додому, і вже за годину після зустрічі укладав її, трепетну від бажання й остраху, до ліжка, плутаючись

у зав'язках, тасьмах, шнурівках, гачках її сукні.

До цього разу мені не доводилося знімати сукні з жінки — зазвичай вони самі це робили, звертаючись до мене лише по невелику допомогу, переважно пов'язану з корсетом. Христина, незважаючи на свою показну хоробрість, знаходилася в стані напівпритомності від свого вчинку. Замучившись возитися з усіма цими жіночими мудраціями, я, закинувши поділ наполовину розстебнутої сукні, рвонув на ній трикотажні трусики, заразом зірвавши і пояс.