Сергей Пономаренко - Тенета бажань

Скоріш за все, його вбили досить далеко від того місця, де знайшли тіло. Та й слідчий такої ж думки.

Того дня Андрій подзвонив до мене вдень

— очевидно, хотів, щоб я його підстрахував. Але що він робив і де знаходився цілий ранок до дзвінка? Смерть Андрія настала після опівночі, а неприйнятий дзвінок на мій мобільний був о пів на десяту вечора, але дзвонив він чи хтось інший — невідомо.

Втомившись від роздумів, що породжують лавину запитань без жодної відповіді, та не дають надії розібратися в тому, що сталося, Олег знову вирушив у подорож Інтернетом, намагаючись розібратися, що є ритуальним вбивством:

«...це кривавий обряд релігійних нелюдів — сатаністів, що здійснюється з метою встановлення містичного зв'язку з бісами й злими духами для привертання їх на свій бік». Знайдене визначення було наскрізь насичене містицизмом: «біси», «злі духи», немов ці поняття мали реальність, а не були вигадкою людини. Адже самі сатаністи, переміщаючи все з уяви в реальний світ, створюють цим основу для віри, що підштовхує їх здійснювати бузувірські вчинки.

Поцікавився Олег і значенням символу свастики, яку нелюди-вбивці викололи на тілі Андрія. Хоч як дивно, цей знак виявився зовсім не зловісним, а в перекладі з санскритського означав «добробут». У багатьох народів, у тому числі й у слов'ян, він був символом успіху. А от якщо він зображений з поворотом кінців проти годинникової стрілки, тоді набував іншої назви — «саувастика» й протилежного значення.

В Індії, на батьківщині цього знаку, він означає ніч і чорну магію, є символом «чорної богині» Калі, що несе смерть і руйнування.

Виявлена відмінність в значенні між двома зовні дуже схожими символами привела Олега в радісне збудження, немов він вже напав на слід злочинця. Він навіть почав гарячково шукати візитку слідчого, щоб тут же уточнити — який знак на тілі Андрія : свастика або саувастика? Потім, подумавши, охолов. Вирішив передзвонити до слідчого, коли зможе повідомити щось істотне.

«Виходить я почав власне розслідування? Чом би й ні? Нехай не зовсім розслідування, але якщо я відшукаю зачіпки, які допоможуть слідству, це буде найкраще, що я можу зробити для загиблого друга».

Олег виписав в реєстр усіх, кого знав, з Андрієвого оточення, виділивши три колонки: позитив, негатив, дивні речі. Робота над списком не дала відчутного результату, оскільки колонки «негатив» та «дивні речі» практично залишилися порожніми — як не намагався, не зміг придумати, що в них записати. Він шкодував, що в цей список не міг внести свого сусіда Ві-тька, що мав цілий букет дивних рис, але був знайомим з Андрієм лише побіжно.

Врешті-решт Олег дійшов висновку: «Або я занадто довірливий і погано розбираюся в людській психології, або вбивцю потрібно шукати десь на стороні. Можливо, ми з ним навіть не знайомі, але тоді всі мої зусилля марні». І він прийняв основну зачіпку для пошуків: «Вбивцю я знаю, він — сатаніст, хоча добре замаскувався під нормальну людину». Знову звернувся до Інтернету, з'ясувавши мотивації сатаністів, з яких вони визначають свої жертви, розраховуючи від зворотного вийти на вбивцю.

Пошук показав, що серед сатаністів немає однозначної думки щодо вибору жертви. В одних сектах це обов'язково мають бути безневинні немовлята або незаймані дівчата. Інші секти вишукували повій, гомосексуалістів, наркоманів, бомжів або навіть виховували у своєму середовищі майбутню жертву, підводячи її під необхідні їм параметри. І лише в окремих випадках стороння людина ставала їхньою жертвою.

Годинник показував пів на другу ночі, Олег вирішив укладатися спати, а про те, що вже можна готуватися до похоронів, повідомити Свєту завтра.

Олег брів по яскраво-жовтому піску серед безлічі величезних помаранчевих кактусів, верхівки котрих танули в нескінченній блакиті неба, де раз у раз виникала фіолетова воронка, немов величезна глотка. Йому було дуже страшно, і він побоювався наколотися на гострі метрові шпильки, що загрозливо стирчали з кактусів, немов невеликі списи. На очі постійно потрапляли нанизані на шпильки необережні подорожні, і він щоразу завмирав, боячись упізнати в одному з них Андрія, але, переконавшись, що мерця не знає, з полегшенням у серці проходив повз них.

Йти було дуже важко, пісок уповільнював рух, іноді йому здавалося, що він тупцює на місці. Попереду він помітив гору піску, в якій гралися діти. Підійшовши ближче, він побачив, що це дуже дивні діти, і у них немає очей -просто рівна шкіряна поверхня, ніяких очних виїмок.