Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— Олеже, а ти сотню міг би мені позичити на місяць? — попросив він.

— Добре, Вітьку, гроші не проблема, — Олег дістав портмоне і протягнув купюру. — А от із такою малолітньою дівчинкою у тебе можуть бути великі неприємності. Тебе можуть звинуватити в педофілії — їй, напевно, не більше п'ятнадцяти?!

— Та ні, вона повнолітня! — почав гаряче переконувати Вітьок. — Я її з жалю пригрів — їй нікуди піти, ніде переночувати.

— У тебе ж жила Варка?! — Олег згадав чорноволосу міцну жінку років сорока, що цілий місяць мешкала в сусіда.

— Поїхала назад до рідних на село. Не знайшла себе в місті — немає нормальної роботи.

— А ця — звідки?

— З кладовища.

Олег здригнувся. Вітьок заторохтів, як автомат:

— Був я на Байковому, навідувався на могили родичів, повертався, коли вже почало сутеніти. Дивлюся: дівчинка моститься на лавці біля могили, буцімто на ночівлю. Ніби тепло — літо ще не закінчилося, а шкода стало. Заговорив з нею, вона зі мною й пішла. Поживе тут трохи — там видно буде.

— Твоє діло, але дограєшся, Вітьку, — осудливо похитав головою Олег, сусід починив двері, бочком протиснувся в коридор.

«Вітьок — явно ненормальний, але з іншого боку, він тиха, нешкідлива й добра людина. Може, насправді, він з доброти душевної прихистив дівчинку, а я тут шию йому цілу кримінальну справу? Та й дівчинка не схожа на ту, яка за себе не зможе постояти. Хоч би взяти те, що збиралася ночувати на цвинтарі. Спокійне містечко, якщо мати залізні нерви! Це було б останнім місцем, де б я вирішив влаштувати ночівлю.

Видно, дівчинка з неблагополучної сім'ї, і зараз взагалі залишилася на вулиці. Жахливо, коли тисячі, якщо не десятки тисяч дітей живуть безхатченками, проходячи страшну школу вулиці. Тільки хворе суспільство може собі це дозволити, адже коли вони виростуть, то заявлять про себе».

Пролунав стукіт в двері, вслід з'явився Ві-тьок і простягнув паспорт:

— Ось подивися, Олежко — їй повних вісімнадцять з половиною. А ти кажеш — педофіл, — в його голосі почулася образа.

— Це я так, до слова, не ображайся. Просто попередив: дівчина дуже дрібна, виглядає зовсім дитиною. Вона тобі не говорила, чому для ночівлі вибрала кладовище?

— Сказала, що там спокійніше, а покійники кращі за людей.

— Отакої... — тільки й зміг вимовити Олег до того, як сусід сховався за дверима.

«Є серед сатаністів душі, що заблукали, це так. Але ті, хто пройшов декілька рівнів посвяти, людьми вже не є. Це — істоти, які зламали всередині себе всі моральні бар'єри, викинули на звалище свою совість й усю решту людського, закладеного їхніми матерями під час їхнього народження. Це — відморозки, які розуміють тільки мову сили. З ними марно говорити. Їх неможливо вилікувати або перевиховати. Відчувши смак людської крові, вони інфікуються сильним і невиліковним вірусом насильства й сатанізму.

Вони перероджуються в істот, що вже не зможуть жити без смаку крові, людських нутрощів, без періодичної нервової розрядки, без катування людей або тварин та споглядання їхніх страждань та агонії. Вони стають маніяками. Це вже не люди...»

Олег відірвався від читання статті «Відмо-розки», виставленої в Інтернеті. Судячи з такої характеристики, сатаністів неважко пізнати в суспільстві по антисоціальній поведінці, але таких явно немає в найближчому оточенні Андрія. Якби не було того нещасливого СМС, то можна було припустити, що Андрій став випадковою жертвою сатаністів. Притому — першою, за твердженням слідчого, дуже стурбованого, чи не буде продовження, серії? Можливо, СМС і смерть Андрія — лише збіг?

Але інтуїція підказувала Олегові: вбивця чи група вбивць-нелюдів, що зробили це, були Андрієвими знайомим. Очевидно, він чогось побоювався, тому й мав такий пригнічений настрій останніми днями. Що ж він хотів сказати мені? І чому, якщо мав якісь побоювання, нічого не сказав Світлані? Боявся за неї чи того, що вона не відпустить його на фатальну зустріч? Чому я думаю, що він відпросився з роботи для зустрічі з убивцею, а не для якихось інших справ?

Чимало дивного сталося того дня, коли

Андрій зник. Виїхав нібито на роботу, хоча заздалегідь попередив, що на ній не з'явиться цілий день. Виходить, підготовка зустрічі й сама зустріч потребували чимало часу. Для чого? Можливо, вона відбувалася за межами міста або навіть в іншому місті. Тіло знайшли в районі Козацьких валів — це якийсь десяток кілометрів від його квартири й часу, щоб туди доїхати, потрібно зовсім мало, більше знадобиться для їзди до центру міста.