Сергей Пономаренко - Тенета бажань

З цієї хвилини для нього існувала тільки вона одна — Олег намагався до неї залицятися, але Наталка уникала його. Тріумвірат дівиць, попри відчайдушні спільні та одноосібні атаки, так і не зміг пробити його оборону та відступив, розчарувавшись. Коли гості стали розходитися, Олег ув'язався слідом за Наталкою — проводжати, але вона зупинила таксі та поїхала сама. На-останок на завзяті пропозиції Олега обмінятися номерами мобільних телефонів відповіла категоричною відмовою:

— Я боюся розчинитися у вашому записнику.

Але Олег ніколи не пасував перед труднощами — він вивідав номер її телефону у Рити, котра значущо та навіть зневажливо посміхнулася.

Тиждень телефонних переговорів і коротких зустрічей з Наталкою, яка щоразу поспішала у невідкладних справах, в результаті закінчився повноцінним побаченням. На зустрічі Олег безрезультатно використав свій, здавалося — бездоганний, арсенал спокусника, сподіваючись заманити її до свого холостяцького житла. Наталка спокійно витримала натиск, йому не піддалася та категорично відмовилася зайти на горнятко кави до нього додому. Відсіч дівчини ще більше завела Олега, який гарячково шукав шляхи чимось її вразити, здивувати, заманити.

Коли він жартома запросив її у вихідні на рафтінг, барвисто розписавши задоволення від поїздки по річці, Наталка щиро засмутилася -в неділю їй потрібно бути на дні народження близької подруги. Вона чула захоплені відгуки про рафтінг від друзів, що побували в Туреччині та Єгипті, але їй, видно, не поталанить... Раптом обмовилася: від завтра в неї відгули до вихідних, збирається з'їздити до Львова, посидіти в затишних кав'ярнях, від душі погуляти історичним центром міста, «надихатися» місцевим колоритом, намилуватися старовинною архітектурою.

Олег запропонував альтернативою Львову, де вона вже неодноразово бувала, рафтінг: пройти пороги на Південному Бугу. Дівчина завагалася, а він уже загорівся ідеєю і, незважаючи на пізню годину, зв'язався зі своїм «шефом», умовивши того відпустити його з роботи на два дні, давши клятву в майбутньому відпрацювати ці «відгули за прогули». Сонний, роздобрілий від ситної вечері шеф, боячись пропустити чергову серію улюбленого серіалу, легковажно погодився.

Тепер уже Наталці було незручно давати задній хід, і тієї ж ночі вони виїхали до Першо-травневого району Миколаївської області, приїхавши на місце рано вранці, до відкриття.

Власник каяків і організатор рафтінгу Микола за спиною Наталки відкопилив великого пальця кулака правої руки на 90 градусів, цим показуючи «відмінно» щодо зовнішніх даних нинішньої супутниці Олега. Той задоволено всміхнувся, всівся позаду дівчини і, відштовхнувшись веслом, відразу потрапив у швидку течію річки.

Роблячи рівні та сильні гребки, Олег вивів каяк на середину річки, намітивши пройти між двома величезними гранітним валунами, де вода, здавалося, з'їхала з глузду, скажено пінячись. Що ближче каяк опинявся до цього місця, то сильніше вдавлювалася в сидіння Наталка, судомно, двома руками тримаючись за борти. З кожною секундою каяк прискорював хід і вже мчав, цілячись прямо на вищерблену чорну голову скельного велетня, що заховав тіло під водою.

У Наталки перехопило дух, коли човен опинився у в'юнкому щільному тумані з дрібних бризок, стрімкі скажені хвилі перекочувались через борти каяка, який майже сховався в бурунах, а пасажири човна опинилися до пояса у воді. Каяк почав кренитися вперед, ніс його завис і відразу провалився з півтораметрової висоти, викликавши у дівчини відчуття повітряної ями.

А далі вона немов бачила уривки фільму: каяк, здавалося, некерований, летів серед гострих каменів, раз у раз загрожуючи на них наштовхнутися, розпороти бік, але в останню мить дивом вивертався, летів далі, і знову, коли повторювалася небезпечна ситуація та зіткнення здавалося неминучим, дивовижним чином обходив перешкоду. Іноді каяк розгортало, і вони вже мчалися спиною, підкоряючись сліпій силі водної стихії, що загрожувала їх знищити.

В один з таких жахливих моментів Наталка заплющила очі, від страху зацокала зубами, сподіваючись лише на рятувальний жилет, шкодуючи, що не наділа на це водне задоволення натільний хрестик.

— Правда, було класно? — почувши голос Олега, вона розплющила очі. Каяк неспішно рухався за течією річки, у декілька разів зменшивши швидкість свого пересування та слухняно підкоряючись ледачим гребкам чоловіка, що сидів за спиною: грізні камені порогів залишилися позаду.