Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— А ми що — перекинемося?! — запинаючись, перепитала Наталка, з острахом дивля-чись на воду, що скажено крутилася біля порогів, та сиві буруни, що розбивалися об камені, а над усім цим — двометровий стовп водяного пилу. Пороги починалися метрах у двохстах від місця їх посадки.

— Не обов'язково, але всяке може статися, — уникливо відповів Олег, подумавши: «Обов'язково зроблю тобі це ЗАДОВОЛЕННЯ з переворотом. Рятувальний жилет, шолом і моя присутність роблять подібний жарт безпечним на всі сто, але решта залежить від тебе — отримаєш ти від цього задоволення чи ні».

— Ой! — скрикнула Наталка, помітивши, як під вагою її тіла через отвори в днищі каяка всередині показалася вода. — Він же дірявий!

— Навпаки, через ці отвори вода як прибуває, так і витікає, — заспокоїв Олег.

— Бр-р! Вода холодна! — повідомила Наталка, спробувавши її рукою. — Ми не змерзнемо?!

— Коли підемо через пороги, то буде спе-котно, — пообіцяв Олег.

Він неодноразово проходив цю ділянку річки й не сумнівався в своїй майстерності каякера. Інша річ, щоб додати адреналіну в кров своїх чергових попутниць, він іноді спеціально перевертав каяк на безпечному порозі, даючи відчути можливі негаразди подібної подорожі.

Поїздка на рафтінг виникла стихійно, наступного дня після зустрічі з Андрієм. За тиждень до того він пішов на день народження до своєї колишньої подружки Рити. Серед гостей кількісно переважали жінки у співвідношенні три до одного. Олег відчув себе в дівочому квітнику, немов у раю, користуючись підвищеною увагою, не в силах на котрійсь одній зупинити свій вибір.

Кожна з них була чимось цікава: одна -винятково весела, сипала анекдотами, заражаючи енергією та веселощами; інша — з прекрасною фігурою, що приворожує погляд, третя — немов топ-модель з обкладинки ґламурного журналу. Веселощі та спиртне, випите в чималій кількості, закрутили його в нестримному ритмі: він жартував, танцював, раз у раз виходив на майданчик, з кимось цілувався, записував в пам'ять мобільного телефону черговий номер, без того перенасичений жіночими іменами.

Щоб не заплутатися з іменами, що повторюються, він ввів їх подвійне позначення: Таня-Рита, Христина-Рита, Агнешка-Рита, з цього слід було зрозуміти, що з кожною з них познайомився на дні народження Рити.

Після сучасних ритмів Рита поставила записи з нев'янучим рок-н-ролом, і публіка «відірвалася». Олег танцював щосили, перевернув у повітрі легеньку Христину, показавши публіці її бузкові стрінги, а на закінчення виконав шпагат на підлозі. Його брюки не витримали, голосно тріснули й мало не розпалися на дві половинки — врятував пасок. У нагороду Олег замість захвату отримав нестримний сміх, що перейшов у гомеричний регіт. Спочатку він і сам розсміявся, але довго знаходитися в ролі блазня йому не сподобалося.

Весела Таня запропонувала зшити брюки степлером, давши новий поштовх затихлому було сміху, фігуриста Христина знизала плечима і мовчки відійшла в сторінку, топ-модель Агнешка розповіла, що у них вдома все робить батько: миє посуд, пришиває ґудзики, купує продукти, а по суботах водить обідати до якого-небудь ресторанчика.

До Олега підійшла Рита й одна з гостей, світловолоса дівчина, на котру він не звернув уваги.

— Олежко, ось тобі батьківський халат -покрасуєшся доки в ньому, а брюки віддай Наталці, вона зуміє дати їм раду.

Перейшовши до вільної кімнати, що виявилася спальнею, Олег убрався в халат і віддав брюки. Наталка додатково до верхнього світла ввімкнула торшер, влаштувалася біля нього й стала акуратно їх зшивати. До кімнати влетів тріумвірат дівиць і, не зважаючи на опір Олега, витягли його танцювати. Але настрій у нього був зіпсований і, попри дотепні жартики Тані, її спроби розчахнути поли його халата, надзвичайно гаряче стегно Христини, яким та терлася об нього під час танцю, та гіпнотичні очі Агнешки, він повернувся до спальні.

Наталка працювала швидко й уміло, не відволікаючись на розмову, яку він спробував зав'язати. Зате в нього були час і можливість її гарненько роздивитися. Довге світло-русяве волосся з чубком на самі очі, ледь кирпатий милий носик, спортивна фігурка робили її дуже привабливою.

— Усе, тримайте, — без посмішки вимовила Наталка, вручаючи брюки. — Схоже, вам підсунули Китай, хоча зовні вони виглядають цілком пристойно.

Олег зустрівся з нею поглядом:

— Спасибі.

Яскраво-бірюзові очі, немов води Червоного моря, втопили його у своїй глибині, зачарувавши, прив'язавши до себе невидимими нитками. Дівчина покинула кімнату, а він усе ще перебував під їх враженням, не поспішаючи перевдягатися.