Сергей Пономаренко - Тенета бажань

Я вже цілий місяць працюю в лабораторії, поступово звикаючи до суворо регламентованих буднів, гумового одягу й неприємного запаху дезінфікуючих засобів. Мій сусід по кімнаті фельдшер Осип Корзухін виявився тим самим хворим, через котрого помилково оголосили карантин, а він натерпівся смертельного переляку, пробувши тиждень в ізоляторі. Я не встиг з ним близько зійтися, бо він назавжди покинув лабораторію, не бажаючи більше наражати своє життя на небезпеку. І я залишився один у кімнаті, в цілковитій самотності, про що анітрішечки не жалкую.

Лабораторія займається не лише приготуванням чумної вакцини-лімфи, протичумної сироватки, але й готує холерну вакцину, холерні та черевнотифозні діагностичні аглютинуючі сироватки.

Робота в лабораторії витісняла думки про Лізу до моменту, коли укладався спати, і тоді мене охоплювали хворобливі спогади. Щоб не впасти від них в глибоку депресію, я вигадав «ліки» — увесь час був на людях, грав в шахи, більярд, лото, «чаював» до півночі, і вже з останніх сил діставався до кімнати, часто не маючи сил навіть роздягтися.

Під керівництвом доктора Шрейбера я працюю із задоволенням: він -м'яка неконфліктна людина, дуже інтелігентна, ніколи не застосовує лайливих слів, навіть в критичних ситуаціях, які я йому на перших порах часто підкидав через свої невправність та незнання. В чомусь ми навіть схожі: своєю самотністю серед натовпу, маскуванням почуттів. Мене до нього тягнуло, але він відгороджувався від близького позаслужбового спілкування. У мене виникло припущення: можливо, він тут знаходиться через нещасливе кохання.

Втім, це лише мої фантазії, а він — істинний фанатик науки.

Добродушний товстун доктор Заболотний задля профілактики зробив мені ін'єкцію протичумної сироватки. Після уколу я збирався перейти до спеціальної кімнати та почати небезпечне заняття — зараження тварин мікробами чуми, але тут усе попливло перед очима, і я втратив свідомість. Опритомнів на кушетці в нашій кімнаті, з присмаком металу у роті й жахливим головним болем, а наді мною стояв стурбований милий Михайло Федорович. Тут почалися мимовільні судомні сіпання потилиці та рук, що смертельно перелякали мене.

Михайло Федорович мене заспокоїв: подібна реакція організму іноді проявляється, і він сам мав такі симптоми після уколів протичумною сироваткою. Відлежавшись, я наступного дня працював, відчуваючи нудоту, слабкість в тілі та постійну сонливість. Наслідки цього щеплення я відчував цілий тиждень, і хоча інструкція вимагала повторити її за 10 днів, я навідріз відмовився.

Робота тут далеко не естетична, потребує дуже міцних нервів і повної відсутності гидливості. Однією з найбільш неприємних робочих процедур був розтин трупів заражених тварин. Трупи приколюються до пробкових дощок, що лежать на емальованих підносах з високими бортами. До моїх обов'язків входить після закінчення розтину перенести труп в емальований горщик і там його варити двадцять хвилин, страждаючи від нудотного запаху, і лише після цього відправити до печі крематорію.

Для миття рук при зараженні й розтині тварин на столах є банки з лізолом, сулемою та карболовою кислотою. Навіть підлогу після закінчення робіт постійно зрошуємо сулемою. Через постійне зіткнення з цими розчинами, незважаючи на рукавички, руки набули дуже неприємного запаху, який можна перебити хіба що парфумами.

Менш неприємним, але від цього не менш жахливим за своєю суттю, є зараження тварин, хоча, коли в ролі піддослідних виступають дрібні гризуни, я не відчуваю до них співчуття. Але при зараженні мавпи Марти я ледве зміг упоратися з емоціями. Її розумні, майже людські очі дивилися на мене з таким докором, коли я накладав на її обличчя пов'язку з хлороформом для усипляння. Потім сталася дуже неприємна процедура запуску зонду в її гортань для подання зараженої культури.

Я з жалем дивився, як її беззахисне тільце тремтить, трохи не душиться в кашлі, у міру просування зонду. В душі я пристрасно бажав, щоб наш експеримент пройшов невдало, і Марта не захворіла на чуму — не в усіх тварин після зараження проявлялися симптоми захворювання, і нашою метою було з'ясувати, яким саме чином проходить зараження легеневою чумою — з цього приводу є декілька гіпотез.

Але у Марти незабаром виявилися симптоми легеневої чуми, і наші доктори радісно поздоровляли один одного зі вдалим експериментом, готуючи наступні, а мавпа загинула -не допомогли їй великі дози протичумної сироватки.