Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— Михайле Федоровичу, до нас прибуло поповнення! — звернувся Ілля Петрович до чоловіка, що тільки-но закінчив розтин коня. — Знайомтеся: Іконников Родіон Іванович, ваш майбутній помічник, щодо цього вже маю вказівки від пана Берестенєва.

Михайло Федорович виявився людиною приємної зовнішності, з невеликою охайною чехівською борідкою та виразними, але сумними очима.

— Дуже приємно познайомитися, — посміхнувся він м'якою, доброю посмішкою, яка анітрохи не в'язалася з його скривавленими рукавичками. Потім визнав за потрібне відрекомендуватися:

— Ветеринарний лікар Шрейбер Михайло Федорович. Увечері, після вечері, продовжимо наше знайомство, а поки — прошу вибачити: мені потрібно продовжити роботу.

У наступне приміщення входити не стали, Ілля Петрович лише пояснив:

— Це наша так звана «чорна лабораторія» -тут беремо кров у коней після зараження мікробами для приготування сироватки — у вас буде можливість завітати сюди не один раз. А то — двері заразного відділення лазарету, в даний момент вільного. Була у нас нещодавно одна безглузда подія, через неї оголосили карантин, але, слава Богу, все обійшлося. От тільки наказу про зняття карантину від нашого великого начальства ми допоки не отримали, але це ще день-два.

Він привів мене до кімнати з високими металевими шафами й декількома ящиками на підлозі, наказавши:

— Роздягайтеся. Плащі й боти для подальшої дезінфекції кидайте до того ящика, а халат, ковпак — до цього, вони підуть у стерилізатор, а потім на прання. Як бачите, до безпеки ми ставимося дуже прискіпливо. Руки рекомендую промити сулемою, а лише потім помити з милом. І поквапитеся — нашу екскурсію не закінчено, а в мене багато справ окрім цього, тому зможу приділити ще лише декілька хвилин.

Я швидко виконав вказівки Іллі Петровича, із задоволенням скинув незручний плащ, в якому почував себе середньовічним воїном в латах.

— Там двері більярдної — з нею ознайомитеся самі, після вечері, а це — бібліотека.

Ми зайшли до просторого приміщення зі стелажами книг, столами й зручними стільцями. За одним столом сиділа сухувата літня жінка в окулярах і щось писала до великого зошита.

— Знайомтеся. Це наш бібліотекар Софія Олександрівна, вона допоможе відшукати необхідну книгу, а за потреби й замовити з бібліотеки в Петербурзі.

Я розкланявся з жінкою, яка привітно протягнула мені руку.

— А це, — привернув мою увагу Ілля Петрович до високої циліндричної підставки з чорного мармуру, прикрашеної двома великими вінками неживих квітів, на якій стояла яйцеподібна посудина з сірого мармуру, на котрій також знаходився невеликий вінок, — урна з прахом доктора Владислава Івановича Турчиновича-Вижникевича, завідувача лабораторією, котрий у 1904 році загинув від зараження чумою.

Мені було моторошно дивитися на цю посудину, яка містила в собі прах людини, котра ще три роки тому керувала цією непростою лабораторією, складала далекосяжні плани, готувала сироватку для порятунку людства, а сама не змогла вберегтися.

— Він помирав тяжко?! — мимоволі вирвалося в мене, і я почервонів. Ілля Петрович глянув на мене з кепкуванням:

— У бібліотеці є історія хвороби доктора Турчиновича-Вижникевича з дуже детальним описом, а також інших, хто не поберігся тут. Якщо цікавитеся, то Софія Олександрівна їх вам надасть.

Старенька люб'язно кивнула з посмішкою, немов йшлося про якусь захоплюючу книжку на кшталт пригод Робінзона Крузо.

— Читанням зможете займатися увечері, після роботи. До вашого відома, у нас встановлений суворий розпорядок дня. О сьомій -підйом, про що сповістить свисток чергового. Повинні встигнути привести себе до ладу, поснідати, і не пізніше дев'ятої години розпочати роботу в лабораторії. О 13 годині — свисток на обід, і у вашому розпорядженні півтори години на відпочинок, але не пізніше 14.30 — знову на робочому місці.

О 20 годині свисток на вечерю, і далі -вільний час на ваш розсуд, але розподіляйте його так, щоб наступного ранку не позіхати на роботі — тут найменша недбалість може стати фатальною.

На підтвердження своїх слів Ілля Петрович вказав рукою на урну з прахом, додавши:

— І не лише для вас. До вашого відома, залишити лабораторію ви зможете лише з дозволу керівника лабораторії, а він дає дозволи дуже неохоче, в особливих випадках.

Потім він дістав кишеньковий годинник на срібному ланцюжку, мовчки нагадуючи про невблаганність бога Хроноса.

— Ви отримали загальне уявлення про нашу лабораторію. Оскільки до кінця робочого дня ми маємо ще три години, поки що, побудете в моєму розпорядженні. Лишень трапиться нагода, я представлю вас нашому керівникові лабораторії, докторові Миколі Михайловичу Берестенєву — він дуже зайнята людина. А після вечері зустрінетеся з доктором Шрейбером — зазвичай він проводить цей час у бібліотеці, або відвідаєте його вдома — він живе в кімнаті під щасливим номером сім.