Сандра підвелася, взяла до рук свою сумку, трохи зачепилася поглядом за фатальну співрозмовницю.
— Зачекай, Сандро.
Зачекай. Щойно ти пройшла кастинг.
Біла тиша наповнює кімнату.
— Можна я трохи прогуляюся?
Звичайно.
Вона повільно йшла широким коридором п'ятизіркового готелю, це було звичним для неї — не знати, що робити і як жити далі. Де тепер її дім? Було відчуття, наче вона прокинулася у незнайомому домі і не може згадати, де вона і як тут опинилася.
Вона теж тепер усе знала. Як почати все наче вперше, що саме починати, куди йти. Нове відчуття світу пробуджувалося в ній, і це нове починалося з великої вдячності, яку вона несла у своєму серці до всього відомого та незвіданого. Зовсім неочікувано їй посміхнулося життя, і було схоже на те, що ця усмішка не поспішала зникати з обличчя Землі. Можливо, вона завжди була там.
Відчуття нерозуміння подальшого почало танути, змінюватися на дивне передчуття. То було передчуття великої любові. Раптом Сандра зрозуміла, що багато чого вона робила цілком правильно, і добре, що вона зрозуміла це лише зараз.
Вона не вертатиметься на роботу, хоча треба забрати документи, сказати усім «дякую» та «до побачення». Вона кине курити. Можливо, вона залишиться тут, у столиці, проте треба розміркувати все детально, не кваплячись. Вона надрукує все написане та напише загадане. І межі, які вона утворить для себе, обов'язково утворить, це будуть лише її межі для неї самої.
Моє життя починається наново. Що я беру із собою в цю нову подорож? Мої почуття, те, що я можу відчувати. Запах парфумів Стефані Миламне. І побажання — грати у ці ігри знову і знову.
До речі, мене, мабуть, звільнили. Це справді смішно.
І я можу залишитися тут, у цьому прекрасному сильному місті, у столиці моєї країни.
Але, скоріше за все, тут я видам свою книгу. Потім ще одну і ще. А житиму там, куди вертаюся.
У солодкому передчутті твоєї любові.
The end
Мост Сандра Олександрівна, 25 років, редактор в економічному журналі, мешкає у Харкові.
Це її перший прозовий твір. За авторським визначенням це сценарій — у тому сенсі, що все, що ми пишемо, може бути або є сценарієм нашого буття.
Пише вірші, має публікації (збірники молодих авторів видавництва „Левада", збірник „На золотом крыльце…", журнал „Что? Где? Когда?" — жовтень-2005, сайти „Футурум Арт", „Дети Ра", сайт Харківського національного університету).