Сандра Мост - Подвійне життя

За створення і появу цієї книги я вдячна: Богу — за дар бачити прекрасні сни; Духовному Учителеві Михайлові Юрійовичу Міаніє — за навчання тримати серце гарячим, а розум ясним; Тетяні Вікторовні Перехрест — за нескінченне натхнення і віру у себе; мамі — за моє народження в цьому світі; дідусеві — за те, що навчив мене не вміти програвати, та бабусі за любов, моїм вчителям української — Л. Г. Шабельник (перейняті літературні уподобання), А. П. Бєліченко, О. І. Красниковій, а також: Марині Гримич та епатажному видавництву «Дуліби», Ю. Журавльовій, Т. Борисенко, О. Максименко, І. Чалому, О. Ї. Лазурко, Дж. Селінджеру (заповіт письменникові), Харукі Муракамі та багатьом іншим, які є моїми сусідами за тимчасовим місцем перебування — на нашій чудовій планеті.

Сандра Мост

Можливо, моя точка зору була деякою мірою застарілою, здавалося — якщо мою першу книгу прорецензує хтось з відомих, бажано з тих, хто обертається неподалік, от, наприклад, Жадан, то вона здобуде успіх значно швидше. Коли я зрозуміла, що чекати на таку перспективу немає сенсу, бо ми, по-перше, із паном Жаданом зовсім незнайомі, по-друге, мені важко дається знайомитися із зірками, гадаю, кожен, хто бачить зірку, коли сам не зірка, думає лише про одне: чи здатна ця зірка оцінити мої шедеври? Так от, я вирішила написати передмову сама.

Власне, хочу сказати про чотири речі.

1. Гадаю, що коли хтось вважає, що нічого нового створити в нашому світі неможливо, він помиляється. Нове існує. Як мінімум — це просто нова якість. Хоча ми можемо принести у цей світ не просто нову якість.

2. Коли навкруги не залишилося нічого б нового, то, логічно, це нове є у нашому серці. Звідки воно там береться — то вже інша тема. І ми можемо це нове витягувати з нашого серця. Кожен це робитиме по-своєму, звичайно.

3. Щодо мене — зобов'язуюся постачати цей світ тим, що є в моєму серці, більш-менш регулярно.

4. Пам'ятайте, що цей світ витягне з кризи лише сильна любов.

Бачите, це було недовго. Дякую за увагу.

Берем лист бумаги. Делим его пополам. Берем тело, договариваемся считать половину левой.

Берем жизнь. Полжизни будет кошмаром, абсолютным хаосом. Другая же будет вместилищем покоя, уравновешенного счастья, Самого Бога.

Все как-то начинается. Затем развивается, затем обретает форму. Все, что будет потом, может сопровождаться болью при неправильном поведении.

У меня грустные глаза, я много раз пыталась что-то сделать с этим. В случае чего грусть быстро сменяется гневом. Иногда мне больно смотреть, но я не отвожу взгляд.

Очень многого я не в силах понять, но остро нуждаюсь в понимании. Я задаю вопросы в пустоту. Я нагружаю любовь к тебе избыточными дефинициями. Все правильно, тебе совсем не обязательно нести это.

Я родилась очень грустным ребенком. Но вы увидите, что моя грусть едва не переросла в слепую ярость. Спотыкаясь на ровном месте, я взлетаю над обрывом.

Давайте познакомимся.

Скажи им, тем, кто готов спрашивать, что несмотря ни на что, ты так и не стал умен.

Ведь у тебя есть по-настоящему красивая женщина, у тебя есть талант. Но в настоящее время ты таешь на глазах.

Все как-то начинается. Это серьезный вопрос, которым я всерьез задаюсь. Откуда появляются желания, которых не возникает, к примеру, у твоих друзей? Мы живем в одном пространстве, но у каждого боль своей силы.

Нет, вы не поняли.

Я не живу своей жизнью.

На моєму початку нічого особливого не було. Я відчував реальність вибору, але, мабуть, мій вік не дозволяв мені поставитися до всього цілком серйозно.

Утім, Конрад завжди був надто серйозним.

Надто.

Отже, моє ім'я Конрад.

Желание рассказать свою историю возникло от того, что я читала много книг. Я филолог по образованию, литература должна была стать не только вдохновением, но и моим хлебом. Я нигде и никогда не читала о нас в стопроцентном совпадении. Я напишу все по-другому, потому что это наша жизнь. Нет ни одной песни о нашей жизни, кроме написанных мной. Простите, поверьте: мне самой нелегко.