Катерина Бабкіна - Знеболювальне і снодійне

Здесь есть возможность читать онлайн «Катерина Бабкіна - Знеболювальне і снодійне» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Жанр: Поэзия, foreign_poetry, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Знеболювальне і снодійне: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Знеболювальне і снодійне»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Катерина Бабкіна – письменниця і сценарист, автор поетичних книжок «Вогні святого Ельма» й «Гірчиця», збірки оповідань «Лілу після тебе» та значної кількості публікацій українською і в перекладах російською, англійською, шведською, німецькою, польською та французькою мовами. У видавництві «Фоліо» 2013 року вийшов друком роман К. Бабкіної «Соня».
«Знеболювальне і снодійне» – нова й очікувана поетична збірка найяскравішої української поетки, значна кількість текстів з котрої ще до виходу книги стали цитованими й улюбленими. «Поезія Катерини Бабкіної, – за влучним висловом Ірини Славінської, – це ранка на обвітрених губах, яка ніколи не заживає».

Знеболювальне і снодійне — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Знеболювальне і снодійне», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Катерина Богданівна Бабкіна

Знеболювальне і снодійне

І

Знеболювальне

* * *

Валентина, двірничка, руда і ходяча біда.
Вся побита артритом, худа і страшна з обличчя,
люди кажуть, вона комунальне майно розкрада,
і ще, кажуть, алкоголічка,
і безцільно клясти і врочити має звичку.
Сміттєпроводу ключниця, хоронителька гаражів,
у під’їзді плекає грибки і запахи неприємні.
Невідомо, чи хоч хтось колись з нею разом жив,
але коли уночі особливо темно —
Валентина виє і плаче на тисячу голосів.
Діти зводять її на кпини – ряба, кирпата,
непомита, відлюдькувата – а вона ж акуратно
береже в підвалі скарби свої – мітли, палі, лопати, —
котрі мешканцям за потреби видає безоплатно,
якщо зранку постукати в її восьму, однокімнатну.
І лише коли в сутінках світлий дощ випада,
і нікого в дворі немає, крім авт, і дерев, і круків,
і парує вогка земля, і дзвенить небесна вода —
Валентина виходить і довго стоїть одна.
А тоді злітає, розвівши покрючені руки.
І шугає над містом, над чужими дворами,
де вона не була, де ніколи не прибирала.
І в ці миті нею бути хотів би кожен,
і ми всі намагалися. Але ніхто не може.

* * *

Колись я точно знав більше, аніж тепер.
Колись я просто міг не могти взагалі нічого.
Колись я був корабель, літак, піонер,
я виглядав на убогого чи сліпого,
оголювався на пляжі, обговорював Бога.
Я щось на себе прийняв, про що не просив.
Я винен собі за щось, чого не позичив.
Мені бракує тепер постійно часу і сил,
я світло колись таке у собі носив,
котрого, здається, не дозволяє звичай.
І от що я думаю – все, що зникає з нас,
коли ми стаємо прийнятні і зрозумілі,
десь має лишатися. Як золотий запас.
Як еталонний метр. Як минулий час.
Як хвиля, котра передує наступній хвилі.
Коли тобі звідусіль кричать «не впади»,
коли тобі в руки дають не зброю, а одразу синицю,
коли ти на вісімдесят відсотків складаєшся із води,
коли твій дух важить двадцять одну одиницю,
коли ти вже напевне не помер молодим —
потрібно зникнути, розчинитися, зупинитись.
Так, як зникає над травою туман,
так, як розчиняються видихи у тумані.
Так, як дощ, що народжується в океані,
повертається, зникаючи, в океан.
І тоді ти потрапиш туди, де всі, хто зумів
позбутися світу цього, прорости у нього,
зустрічаються й зустрічають, усміхнені, кожен новий приплив.
І кожен легко відмовляється від усього, про що не просив.
Оголюється на пляжі. Обговорює Бога.

* * *

Дивні це були дні, золоті роки.
Ми переходили серпень, немов ріку.
З неба зривалися яблука і зірки
і падали, перестиглі, у ніч п’янку,
дотлівали на відстані простягнутої руки.

Дивні були міста, чарівні ліси.
Сильні чоловіки мали в хащах свої стада,
діти й жінки молилися до краси
й світла. Уночі з ґрунтів випаровувалася вода
й осідала на шкірі – не росою, але схожою до роси.

Скільки із нас залишилося в тих лісах,
Скільки вросло в мури міст, ніби дикий мох.
Тінь завагається, та відлітає птах,
Дивні часи переходиш на своїх двох,
Залишаєшся сам. Озираєшся. Паморозь на полях.

Де ти тепер і з ким, розкажи мені,
дай мені знати, чи вийшов, чи виплив, чи,
не зупинившись, не схибивши, ідучи,
не озираючись, без вагань і причин,
не забуваєш занурюватися в дивні ці, незабутні дні.

Борода

Стільки люду іде повсякчас до громадських купалень —
в теплі води, масажні ванни і штучні хвилі,
лікуватись від нервів, розладів і запалень
чи засмагати під білих статуй поглядом пильним.
І от там, де найтепліша струмить підземна вода,
з серпня і по липень щодня купається Борода.
Старий і сухий, Борода роздивляється ласо
красунь, що заходять в купальні. Непідвладний часові,
Борода лежить й очима блиска з-під брів кошлатих,
і чомусь всі красуні до нього поближче ідуть купатись.

Це не жалість – на око старого жаліти немає приводів.
Скільки персів, колін й сідниць і тонких плечей
свого часу перецілував він. В купальнях привиди
сновигають, замішавшись у зграйки живих дітей.
Борода куняє, красунь роздивляючись сонно, мляво,
Борода просмердівся цілющою сіркою, як диявол.

Бороді ввижаються в мареві щоденних купань
руїни імперії й тіні прозорі колишніх його кохань,
поки різні – біляві, руді, чорношкірі чи повнотілі,
рухаючись у воді, довкола нього здіймають хвилі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Знеболювальне і снодійне»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Знеболювальне і снодійне» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Катерина Банши - Ад для студентов
Катерина Банши
libcat.ru: книга без обложки
Катерина Полянская (Фиалкина)
Катерина Фролова - Прекрасный Цветок (СИ)
Катерина Фролова
Катерина Цвик - Запретный город 2
Катерина Цвик
Катерина Дмитриева - Птичьи фамилии
Катерина Дмитриева
Володимир Годованець - Конституційне право України
Володимир Годованець
Сандра Мост - Подвійне життя
Сандра Мост
Алла Серова - Подвійне дно
Алла Серова
Катерина Бабкіна - Соня
Катерина Бабкіна
Отзывы о книге «Знеболювальне і снодійне»

Обсуждение, отзывы о книге «Знеболювальне і снодійне» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x