Сандра Мост - Подвійне життя

Я все добре розумію. Я погано розумію, як це втілити у своє життя.

Коли я виходила заміж, у мене була стовідсоткова, абсолютна впевненість у тому, що все, що мені потрібне, завжди буде в мене. Якщо точніше — у мене не було жодної суперечливої думки з цього приводу. Просто уяви собі, що в тебе є все, що тобі потрібно. Як правило, цього ніколи не буває забагато. Якщо, звичайно, ти не Будда, який прагне врятувати увесь світ. Тоді тобі потрібен весь світ.

Відчуй себе людиною, яка робить те, що необхідно іншим людям, усьому світові. Те, що потрібно суспільству. Наприклад, Пол Верховен вирішив, нехай він навіть гадки про це не має, що фільм «Шоу Ґьорлз» потрібний людям. І він переміг, розумієш? Адже його дівчата дійсно непогано пересуваються.

Поміркуй, що ти зробиш, коли в тебе буде все, чого ти забажаєш. Ти не маєш пересічного вигляду, це ж не буде щось у дусі «нап'юся мартіні та скажу якому-небудь черговому ворогові, що він є дупою». А, припустімо, «я напишу сценарій до кінофільму, який похитне хибні погляди цього світу». Принаймні.

Здається, я дивлюся на неї затамованим поглядом.

— Тепер, бачиш, я так довго говорила, тепер твоя черга. Скажи мені, будь ласка, у тебе набагато менше грошей, ніж у мене, припустімо, що це має значення, ти невідома світові, на відміну від мене. Поки що невідома. Але у твоїх очах є глибина, якої я не маю. Може, ти знаєш, куди можна піти у напрямку своєї душі? Я хочу це знати. Я хочу купити це знання у тебе.

О, що я чую. Велика Стефані Миламне хоче щось купити у мене? Хіба у мені є щось незвичайне?

Просто ти нереалізована людина. Але у твоєму житті, і навіть у цій тимчасовій нереалізованості, є глибинний сенс. Найважливіше те, що цей сенс передається у повітряний спосіб. І я теж хочу заразити тебе у відповідь, на знак подяки я заражу тебе своєю успішністю.

Стефані трохи замріяно подивилася на стелю.

— Я слухаю тебе, незважаючи на те, що зараз здебільшого говорю я, — вона засміялася. — Мені здається, запевняю, я ніколи нікого не слухала так уважно, так уважно, як тебе. Мені здається, що ти передаєш мені якесь послання.

Стефані усміхнулася.

— Гадаю, твоя проблема у тому, що ти надто багато уваги і часу приділяєш тому, що в тебе не виходить, страху, що в тебе знову не вийде, замість того, щоб посилювати свої сильні якості, робити реальні крок за кроком. Припустимо, ти чогось боїшся. Цей страх є лише у твоїй голові, лише там. Натомість псуєш ти своє справжнє життя. Ти не робиш те, що повинна робити, — а це цілком реальні проколи. Це те, що ти не створюєш і зможеш створити, лише зібравшись із силами, у теперішньому. Уяви собі гарненько: це те, чого може не бути, або те, що може бути у твоєму житті. Чи хочеш ти щось змінити у своєму житті? Чи хочеш піймати свою долю?

— Так, дуже хочу, — твердо відповіла Сандра. — Я багато чого хочу змінити.

— Так, — Стефані кинула швидкий погляд на неї. — Часто багатьом просто так здається, хоча насправді вони не готові. Проте, скоріше за все, твій випадок — не такий, бо інакше тебе тут не було б.

І не думай, що я найкрутіша. Наприклад, я дуже боюся зрад.

— О, це дуже цікава тема.

— Це захоплююча тема. На мій погляд, немає нічого більш жорстокого, ніж зрада. Свідома зрада, коли один сидить вдома та чекає на іншого, а інший у цей час, прекрасно все усвідомлюючи, когось обіймає. Відстань немає жодного значення. Усе відбувається, наче в прямому ефірі, наче у тебе на очах. Як людина може виправдовувати у собі цю жорстокість? Як зрадник пояснює це для самого себе?

— Ну, — Сандра подивилася співрозмовниці в очі. — Як правило, у цей час ніхто ні про що не думає. А до того і після того людина думає або про свою образу, або про нову любов, або про перше і друге водночас. Вибач, що я так усе чітко розкладаю, але мені здалося, що тебе цікавить сама схема.

— Так, — Стефані поставила філіжанку з кавою на столик. — Мене дійсно цікавила сама схема.

— Ще, на мій погляд, зрада ніколи не виникає ні з чого. Здебільшого це наслідок образи чи непорозуміння, назвемо це так — недорозуміння. Якщо, звичайно, не йдеться про випадки патологічної невірності, ну, це коли людина не розуміє, чому любити можна одного. Утім, буває по-різному. Є такий дуже гарний російський фільм — він має назву «Коханець», там грають дуже хороші актори. Але така ситуація, як у цьому фільмі, рідко виникає, вона складна, робить дещо нещасливими усі сторони...

Ще мені здається, дуже важливо зберігати повагу до всіх. Це трохи сухо звучить, так?