Рейчел Ліппінкотт - За п’ять кроків до кохання

Здесь есть возможность читать онлайн «Рейчел Ліппінкотт - За п’ять кроків до кохання» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

За п’ять кроків до кохання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «За п’ять кроків до кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

П’ять кроків і в жодному разі не ближче. Інакше це може вбити Стеллу. Чому? Рідкісна хвороба, яка з дитинства не давала жити нормальним життям. Не наближайся, не варто. Незабаром на неї чекає операція, і нарешті все буде добре. Та все одно тримай дистанцію. Коли тобі хочеться обійняти її чи торкнутися волосся — не наближайся до неї, Вілле. Ти саме той, кого вона мусить уникати попри все. Навіть один твій подих може зруйнувати все її життя. Якщо ти хочеш, щоб вона жила, — тримайся на відстані. Але я знаю, ти не можеш. Чому саме ти закохався в неї? Чому вона покохала саме тебе? Разом — не можна. Окремо — неможливо…

За п’ять кроків до кохання — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «За п’ять кроків до кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вона завжди була поряд. Поряд зі мною, коли була мені потрібна. А коли я була потрібна їй найбільше, мене не було.

— Не треба. Не починай знову. Ти не винна. Вона сказала б тобі, що ти не винна.

— Їй було боляче? А якщо вона була налякана? — видихаю я.

Повітря застигає в мене в грудях. Я досі бачу, як моя сестра летить униз, як на відео з камери GoPro і мільйон разів до того, з моста на канаті чи з кручі у воду, відчайдушно і самозабутньо.

Ось тільки цього разу без диких викриків радості й захвату. Вона долітає до води й не спливає на поверхню.

Вона не мала померти.

Вона мала бути тією, хто житиме .

— Чуєш! Припини. Глянь на мене.

Я дивлюся на нього. Сльози котяться з моїх очей.

— Ти маєш припинити це, — каже він, вчепившись пальцями в підлокітник канапи так, що кісточки біліють. — Ти не можеш цього знати. Просто… не можеш. Ти так збожеволієш.

Я глибоко вдихаю, хитаючи головою. Він устає, підступає до мене й засмучено стогне.

— Ця хвороба — довбана в’язниця! Я хочу обійняти тебе.

Шморгаю носом і згідно киваю.

— Удамо, що я це зробив, гаразд? — каже він. Я бачу, що він теж стримує сльози. — І знай, що я люблю тебе. Понад їжу! Понад збірну Колумбії!

Я розпливаюся в усмішці й киваю.

— Я теж тебе люблю, По.

Він удає, що посилає мені повітряний цілунок, насправді не дихаючи в мій бік.

Я опускаюся на маленьку м’ятно-зелену канапу, що стоїть порожня напроти По, й миттєво скрикую від болю. Перед очима все двоїться. Випрямляюсь і хапаюся за бік — моя гастротрубка наче відкритим вогнем пече.

Обличчя По біліє.

— Стелло! Все гаразд?

— Моя гастротрубка, — кажу. Біль трохи згасає. Я сідаю, струшую головою й ковтаю ротом повітря. — Я в порядку. В порядку.

Глибоко вдихаю, підіймаю сорочку й бачу, що інфекція значно посилилася, шкіра почервоніла та опухла, а з гастротрубки й навколо неї сочиться гній. Здивовано розширюю очі. Я тут лише вісім днів. Як я могла не зауважити, що все настільки погано?

По кривиться й хитає головою.

— Ходімо, відведу тебе до твоєї кімнати. Негайно .

П’ятнадцять хвилин по тому докторка Гемід м’яко торкається зараженої шкіри навколо моєї гастротрубки, і я кривлюся — біль розходиться животом і грудьми. Вона прибирає руку, хитаючи головою, поки стягує з себе рукавички та обережно кладе їх у сміттєвий кошик біля дверей.

— Ми маємо цим зайнятися. Надто далеко зайшло. Треба зняти шкіру й замінити гастротрубку, щоб вичистити інфекцію.

Мені миттєво стає недобре, всередині все холоне. Цих слів я боялася, відколи вперше помітила ознаки інфекції. Я знов опускаю сорочку, слідкуючи, щоб тканина не терла уражене місце.

— Але…

Вона обриває мене:

— Ніяких «але». Це треба зробити. Є ризик сепсису. Якщо стане гірше, інфекція потрапить у кровообіг.

Ми обидві замовкаємо, знаючи, який це великий ризик. Якщо в мене почнеться сепсис, я точно помру. Але якщо мене покладуть на операційний стіл, мої легені можуть виявитися недостатньо сильними, щоб пережити це.

Вона сідає поряд зі мною, плескаючи мене по плечу й усміхаючись.

— Усе буде добре.

— Ви не можете цього знати, — кажу я й нервово глитаю.

Вона киває з замисленим обличчям.

— Твоя правда. Не знаю.

Вона глибоко вдихає, зустрічаючи мій стривожений погляд.

— Це ризиковано. Я не кажу, що ні. Але сепсис — чудовисько значно страшніше й набагато більш імовірне.

Страх повзе вгору моєю шиєю й огортає все тіло. Але вона має рацію.

Докторка Гемід бере до рук панду, що лежить поряд зі мною, дивиться на неї й слабо всміхається.

— Ти боєць, Стелло. Завжди була такою.

Простягаючи мені ведмедика, вона зазирає мені в очі.

— Отже, завтра вранці?

Я тягнуся до неї, беру панду й киваю.

— Завтра вранці.

— Я зателефоную твоїм батькам і повідомлю їх, — каже вона, і я завмираю.

Хвиля жаху обрушується на мене.

— Можете дати мені кілька хвилин, щоб я переказала їм цю новину? Буде легше, якщо вони дізнаються від мене.

Вона киває, міцно стиснувши моє плече, і йде. Я знов лягаю, пригортаючи Латку, і з тривогою думаю про дзвінки, які маю зробити. Досі чую мамин голос у кафетерії, він кружляє навколо моєї голови.

«Не знаю, що б я робила без тебе».

«Не знаю, що б я робила без тебе».

«Не знаю, що б я робила без тебе».

Я чую шум за дверима і, повернувши голову, бачу конверт, підсунутий під двері. Дивлюсь, як світло пробивається з-під дверей, за якими стоїть пара ніг, а за мить повільно розвертається і йде.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «За п’ять кроків до кохання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «За п’ять кроків до кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «За п’ять кроків до кохання»

Обсуждение, отзывы о книге «За п’ять кроків до кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x