Фредрик Бакман - Ми проти вас

— ЦАККЕЛЬ! ВИ Ж НЕ СТАНЕТЕ НІКОГО ВІШАТИ? ХІБА НАМ І ТАК МАЛО ПРОБЛЕМ?!

Колишній тренер Беньї, Давід, часто казав, що той може запізнитися навіть на свій похорон. Якби товариші з команди не пильнували, щоб шістнадцятий номер виходив разом із ними на лід, Беньї міг би спокійнісінько проспати в роздягальні початок матчу. Часом він пропускав тренування, бувало й так, що приходив накурений або п’яний. Але сьогодні він вчасно з’являється на льодовій арені, одразу ж перевдягається і виїжджає на лід. Елісабет Цаккель повертається до нього з таким виглядом, ніби вона здивована з того, що хокеїст прийшов на тренування. Беньї глибоко вдихає і просить вибачення так, як це навчилися робити ті люди, які мають старших сестер, що здатні добряче вдарити.

— Вибачте, що вчора я не прийшов на тренування.

Цаккель знизує плечима.

— Мені байдуже, чи ти ходиш на тренування.

Беньї помічає, що на кризі лежать товсті мотузки — п’ять штук, кожна кілька метрів завдовжки. У руках Цаккель тримає пейнтбольний автомат — у Бйорнстаді в крамниці таких не було, але в Геді десь зі складу для неї відкопали один. Скупчення малих різнокольорових плям на оргсклі в одному з кутків бортика означає, що Цаккель уже протестувала невеликі тверді кульки, наповнені фарбою.

— Чим це ви тут займаєтесь? — спантеличено цікавиться Беньї.

— А ти що тут робиш так рано? — відповідає запитанням Цаккель.

Беньї дивиться на годинник — він прийшов якраз вчасно, але крім нього на арені тільки Амат і Бубу. Беньї буркає:

— Моя сеструха каже, що ви збираєтеся зробити мене капітаном команди. Це погана ідея.

Цаккель киває, навіть не моргнувши.

— Окей.

Беньї чекає, що буде ще пояснення. Але вона мовчить, і він починає шипіти:

— Чому саме я?

— Тому що ти боягуз, — каже Цаккель.

За всі роки Беньї називали по-різному, але ніхто не смів сказати, що він боягуз.

— Це вже повна херня…

Цаккель киває:

— Може, й так. Але я доручаю тобі те, чого ти боїшся понад усе на світі. Відповідальність за інших.

Очі в Беньї темнішають. А погляд Цаккель далі нічого не виражає. Амат стоїть позаду них і безперестанку стукає ковзанами. Урешті він втрачає терпець і вигукує:

— Вже час починати тренування! Чому ви не приведете з роздягальні всіх інших?

Цаккель безтурботно знизує плечима.

— Я? Чому я повинна цим перейматися?

Беньї дивиться на тренерку, примруживши очі. В ньому наростає роздратування. Він іще раз кидає погляд на годинник. І їде геть із льоду.

Більшість старших гравців у бйорнстадській роздягальні ще тільки наполовину перевдягнені, коли туди заходить Беньї.

— Тренування вже почалося, — каже він.

Є люди, яким не потрібно підвищувати голос, аби їх чули. Однак хтось зі старших спочатку не розуміє Беньї і кидає:

— Та ну! Цій бабі плювати, чи прийдемо ми вчасно!

Беньї відповідає коротко, але тиша після його слів аж гусне:

— Мені не плювати.

Влада — це здатність змусити інших робити те, що ти хочеш. Кожен із дорослих хлопів у роздягальні міг позбавити вісімнадцятирічного хлопця влади, якби просто залишився сидіти на лаві. Але Беньї дає їм тридцять секунд, і коли він виходить із роздягальні на лід, усі гравці встають і йдуть за ним.

Він не став капітаном команди тієї миті. Але саме тоді всі гравці, як і сам Беньї, зрозуміли, хто капітан.

Беньї не має охоти вести за собою команду, але все-таки погоджується. А в Геді є Вільям Лют, який нічого так не прагне, як очолити команду, але йому не дозволяють. Це несправедливо, але спорт загалом несправедливий. Той, хто віддає найбільше годин на тренування, не завжди стає найкращим, а той, хто заслуговує стати капітаном, не завжди найкраще для цього підходить. Часто кажуть, що хокей не назвеш упередженим спортом, бо ж — «ми просто рахуємо забиті шайби». Звісно, це не зовсім так. Хокей враховує все, він переповнений статистикою, але однаково його ніколи не вдається передбачити. Над ним надто владне те, що невидиме. Наприклад, «лідерські якості» — визначення, яке вживають, коли говорять про талановитих гравців, попри те що це поняття абсолютно не надається для вимірювання, оскільки складається з тих речей, яких не можна навчитися, — з харизми, авторитету, любові.

Коли Вільям Лют був малим і Кевіна Ердаля призначили капітаном команди, він почув, як тренер говорить до Кевіна: «Ти можеш змусити інших слухатися тебе, але тобі ніколи не вдасться змусити їх іти за тобою. Якщо хочеш, щоб вони грали за тебе, треба, щоб вони тебе полюбили».