Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

Сінгх торкнувся її руки, дозволив машині котитися пагорбом вниз, а згодом натиснув на газ.

На півдорозі до воріт на нього чекав Караваджо, тримаючи зброю. Він навіть не встиг хоча б для вигляду підняти револьвера, просто вийшов на дорогу, і хлопчик пригальмував. Девід підійшов та пригорнув його. Міцні обійми. Сапер уперше відчув чоловікову щетину на своїй шкірі. Зрозумів, що хотів би залишитися, але впорався з емоціями.

— Я мушу навчитися сумувати за тобою, — сказав Караваджо.

Хлопчик поїхав далі, а чоловік попростував до будинку.

Його машина оживала. Вихлопні гази, пил і гравій летіли між деревами. Мотоцикл перестрибнув загорожу для худоби біля воріт і поплентав геть із села, залишаючи позаду аромат садів, які росли під неймовірними кутами з обох боків пагорба.

Тіло зайняло звичну позицію, груди витягнулись уздовж паливного баку, майже торкаючись його, руки простяглися горизонтально, забезпечивши мінімальний опір. Він прямував на південь, уникаючи Флоренції, прощаючись із нею назавжди. Перетнув Ґреве-ін-К’янті [125] Ґреве-ін-К’янті — муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, столиця — Флоренція. , проїхав маленькими містечками провінцій Монтеваркі і Амбра, котрі не постраждали від війни й окупації. Потім попереду з’явилися нові пагорби, і хлопець вирушив їхніми хребтами до Кортони [126] Кортона — муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, провінція Ареццо. .

Він рухався в напрямку, протилежному наступу союзницьких військ, наче розмотуючи шпульку війни, дорогою, для якої вже минули воєнні часи. Обирав лише знані шляхи, бачив здалеку знайомі міста-фортеці. Сидів на своєму «Тріумфі» нерухомо, поки той нагрівався, рвучко долаючи сільські дороги. Він майже не мав багажу — залишив усю зброю на віллі. Мотоцикл мчав селами, не зупиняючись, не дозволяючи розростатися спогадам про міста чи війну.

«Хитається земля, мов п’яний, і гойдається, наче колиска…» [127] Книга пророка Ісаї 24:20. Переклад О. Гижі.

Хана розщіпає його наплічник. Там — револьвер, загорнений у клейонку, він пахне мастилом, коли вона його розгортає. Зубна щітка й паста, блокнот із замальовками олівцем, серед них і її портрет — вона сидить на терасі, а Кіп дивиться на неї з вікна кімнати англійського пацієнта. Два тюрбани, пляшечка крохмалю. Саперський ліхтар зі шкіряними стрічками, котрий надягався в разі небезпеки. Хана натискає кнопку, і наплічник заливає багряне світло.

У бокових кишенях знайшлися інструменти для знешкоджування бомб, дівчина не хотіла їх торкатися. Металева трубочка, загорнута в невеликий шматок тканини, котру вона дала йому. В її країні їх використовували, щоб добути з дерева кленовий цукор.

У складеному наметі Хана знайшла світлину, на котрій зображено, мабуть, його родину. Дівчина потримала фотографію в руці. Сикх і його сім’я.

Старшому братові на знімку лише одинадцять. Восьмирічний Кіп поруч із ним. «Коли почалася війна, мій брат підтримував будь-кого, хто виступав проти англійців» .

Іще був тоненький підручник зі схемами бомб. І портрет святого, котрому акомпанує музикант.

Хана склала назад усе, крім фотографії, котру тримала вільною рукою. Вона з наплічником минула дерева, перетнула лоджію й увійшла до будинку.

Приблизно щогодини Кіп зупинявся, плював на захисні окуляри й витирав з них пилюку рукавом сорочки. Ще раз звірявся з картою. Він прямуватиме до Адріатики, далі — на південь. Більшість військ дислокувалися біля північних кордонів.

Сапер заїхав до Кортони під пронизливе вищання мотоцикла. Спрямував «Тріумф» на сходи перед дверима церкви й увійшов досередини. Статуя була на місці, захована під риштованням. Хотів підійти ближче і роздивитися її обличчя, але більше не мав із собою гвинтівки з прицілом, а власне тіло здавалося йому занадто закляклим, аби дряпатися нагору конструкцією з трубок. Кіп трохи потинявся внизу, наче людина, котра не наважується зайти до добре знаного будинку. Спустив мотоцикл з церковних сходів і поїхав далі крізь понищені виноградники, у напрямку Ареццо.

Неподалік Сансеполькро хлопець знову обрав звивистий шлях нагору. Туман стелився горами, і саперові довелося знизити швидкість до мінімальної. Перевал Бокка-Трабарія. Хлопець змерз, але не дозволяв собі думати про погоду. Врешті туман залишився позаду, схожий на широке ліжко. Кіп оминув Урбіно, де німці спалили усіх бойових коней своїх ворогів. Вони воювали у цьому регіоні місяць; зараз він минув ці землі за лічені хвилини, впізнавши лише святині Чорної Мадонни. Війна зробила всі селища й містечка подібними.