Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

Він кинув гвинтівку на ліжко та рушив до англійця. Детекторний приймач звисає з пояса. Хлопець відстібує його, надягає навушники на обпечену голову пацієнта. Чоловік кривиться від болю, але сапер не звертає уваги. Потім відходить і піднімає гвинтівку. Бачить у дверях Хану.

Бомба. Потім іще одна. Хіросіма. Наґасакі.

Він направив зброю на привіконну нішу. Яструб у небі над долиною наче умисно вимальовує в повітрі знак перемоги. Заплющуючи очі, сапер бачить азіатські вулиці, охоплені вогнем. Полум’я шириться вулицею, пожираючи її, наче аркуш із мапою, ураган пекельного тепла перетворює зустрічні тіла на попіл, і в повітрі залишаються тільки людські тіні. Лихоманка західної мудрості.

Кіп дивиться на англійського пацієнта, котрий уважно вслухається в звуки з навушників. Приціл нахиляється нижче, спускається від тонкого носа до адамового яблука над комірцем. Сикх затамовує дихання. Енфілдська гвинтівка зараз під абсолютно точним кутом. Рука не затремтить.

Англієць переводить погляд на Кіпа.

— Сапере.

У кімнаті з’являється Караваджо й прямує до хлопця, але Кіп б’є його прикладом у груди. Удар потужний, ніби хижий звір ударив лапою. І одразу ж, наче це частина одного руху, сапер повертається до правильної позиції для розстрілу, котра в’їлася в його кістки в індійських і англійських казармах. Обгоріла шия знову під прицілом.

— Кіпе, поговори зі мною.

Його обличчя загострилося, як ніж. Сповнилося здивування і жаху від усього побаченого довкола під новим кутом. Між ними може впасти ніч чи мряка, але карі очі юнака не випустять з поля зору нового ворога.

— Брат попереджав мене. «Ніколи не повертайся спиною до Європи. Спекулянти. Вербувальники. Вони лише знають, що перекроювати карти. Ніколи не довіряй європейцям, — казав він. — Ніколи не ручкайся з ними». А що ми? На нас було легко справити враження — промовами, медалями, усіма вашими церемоніями. Чим я займався всі ці останні роки? Відрізаю і знешкоджую кінцівки диявола. Для чого? Щоб усе закінчилося так ?

— Що сталося? Господи, скажи вже нам!

— Я залишу вам радіо, хай навчить вас історії. Не сіпайся, Караваджо. Всі ці промови про цивілізацію, виголошені королями, королевами і президентами, — просто випадкові звуки, білий шум. Понюхайте, чим це тхне. Слухайте радіо, і відчуєте сморід тріумфу. У моїй країні, коли батько зневажає закон, син вбиває його.

— Ти не знаєш, хто цей чоловік.

Приціл нерухомо застиг навпроти пацієнтової шиї. За кілька секунд сапер переводить його до чоловікових очей.

— Зроби це, — каже Алмаші.

У напівтемній кімнаті, котра наповнилася всесвітнім болем, погляди чоловіків зустрічаються.

Пацієнт киває саперу.

— Зроби це, — просить він тихо.

Кіп розряджає гвинтівку й ловить у повітрі обойму. Кидає зброю на ліжко — тепер це змія, позбавлена отрути. Краєм ока хлопець бачить Хану.

Обпечений чоловік стягує з голови навушники й повільно кладе перед собою. Потім його ліва рука зісмикує слуховий апарат, кидає на підлогу.

— Зроби це, Кіпе. Я не хочу більше нічого чути.

Чоловік заплющує очі. Він зісковзує в темряву, геть із цієї кімнати.

Сапер спирається на стіну, склавши руки й нахиливши голову. Караваджо чує, як його ніздрі швидко і важко вдихають повітря, наче духові інструменти.

— Він не англієць.

— Американець, француз, мені байдуже. Коли ти починаєш кидати бомби на людей зі смаглявою шкірою, стаєш англійцем. Ви мали короля Леопольда [120] Леопольд III (1901—1983) — король Бельгії (1934—1951). Під час Другої світової війни його звинувачували в колабораціонізмі. в Бельгії, а тепер у США з’явився клятий Гаррі Трумен [121] Гаррі С. Трумен (1884—1972) — 33-й президент Сполучених Штатів (1945—1953). . Ви усі навчилися найгіршого від англійців.

— Ні. Усі, крім нього. Виникла помилка. З усіх людей він, мабуть, єдиний на твоєму боці.

— Він скаже, що і це не має значення, — втручається Хана.

Караваджо сідає на стілець. Він думає, що завжди сидить на цьому стільці. У кімнаті тихенько попискує детекторний приймач, радіо досі передає новини приглушеним голосом, наче з морських глибин. Він не може змусити себе повернутися й подивитися на сапера чи нечітку пляму Ханиної сукні. Чоловік знає, що сапер має рацію. Вони б ніколи не скинули таку бомбу на білих людей.

Кіп виходить із кімнати, залишаючи Караваджо й Хану біля ліжка. Він кидає усіх трьох у своєму світі, більше не належачи до них. Згодом, якщо пацієнт помре, Караваджо з Ханою поховають його. Лиши мертвим ховати своїх померлих [122] Євангеліє від Матвія 8:22. Переклад О. Гижі. . Він ніколи не був певний щодо змісту цієї фрази. Просто купка бездушних слів із Біблії.