Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

Дванадцятеро саперів, які залишилися в Неаполі, прочісують місто. Цілу ніч вони пробивалися крізь завали, залізали в каналізаційні розгалуження в пошуках детонаторів, які можуть з’єднуватися з центральним генератором. Вони мають поїхати геть о другій годині по обіді, за годину до того, як відновиться струмопостачання.

Місто належить їм дванадцятьом. Кожному своя частина. Один перебуває біля генератору, інший — біля водосховища й досі пірнає: експерти впевнені, що найгіршої шкоди завдасть повінь. Як замінувати місто? Найбільше дратує тиша. Зі звуків, які належать світу людей, тут залишилися тільки собачий гавкіт і спів пташок за вікнами верхніх поверхів. Коли настане час, Кіп зайде до однієї з таких кімнат з пташкою. Мусить бути щось живе в цьому суцільному вакуумі. Він минає Museo archeologico nazionale [117] Національний археологічний музей (Неаполь) — один із найкращих археологічних музеїв світу, що має коштовну колекцію артефактів Давнього Риму — надзвичайної наукової, культурної та мистецької цінності. , де зберігаються рештки Помпеї та Геркуланума [118] Геркуланум — давньоримське місто в регіоні Кампанія, на березі Неаполітанської затоки, поряд із сучасним Ерколано. Разом з містами Помпеї та Стабії Геркуланум припинив існування під час виверження Везувію 24 серпня 79 року — був похований під шаром пірокластичних потоків. . Він бачив там древнього пса, застиглого в білому вулканічному попелі.

Коли він іде, на передпліччі світиться прив’язаний багряний ліхтар, і це єдине світло на Страда-Карбонара. Кіп виснажений нічними пошуками, а тепер уже, здається, мало що можна зробити. Кожен з них має радіофон, але користуватися ним можна лише в разі небезпеки. Кіп страшенно стомлюється від жахливої тиші порожніх подвір’їв і пересохлих фонтанів.

О першій він вирушає до зруйнованої церкви Сан- Джованні-а-Карбонара, де, як йому відомо, є капличка Розарію. Він минав її кілька днів тому, коли блискавка заповнила темряву, та побачив сцену з величезними постатями. Янгол і жінка в спальні. Знову запала темрява, Кіп посидів кілька хвилин на лаві, але так більше нічого й не побачив.

Зараз він знову заходить до того кута церкви, де стоять теракотові фігури з блідою, як у білої людини, шкірою. Сцена зображує спальню, де жінка розмовляє з янголом. Вона має на голові вільний синій каптур, з-під якого видніється кучеряве волосся, ліва рука торкається грудей. Коли сапер опиняється всередині, то розуміє, що все тут набагато більше за справжнє. Його голова навіть не дістає жінці до плеча. Простягнута янголова рука сягає ледь не п’ятнадцятифутової висоти. Але для Кіпа вони просто хороша компанія. Це жиле приміщення, і хлопець розпочинає бесіду з цими створіннями, котрі розповідають історію про людину та небеса.

Він знімає наплічник і повертається до ліжка. Так хочеться лягти, але він вагається через янгола. Кіп уже обійшов його ефірне тіло і помітив запилюжені лампочки на спині під затемненими кольоровими крилами, проте розуміє, що, незважаючи на бажання, спати в присутності божества він не зможе. З-під ліжка визирають три пари сценічних пантофлів — тонкий задум автора. Перша година сорок хвилин.

Він розстеляє на підлозі плащ, робить з рюкзака подушку й лягає на каміння. Майже все дитинство в Лахорі він спав на килимку на підлозі своєї кімнати. І, правду кажучи, так і не зміг звикнути до західних ліжок. Солом’яний матрац і надувна подушка — це все, чим він користується в наметі. Коли Кіп жив в Англії в лорда Саффолка, м’якість матраців викликала в нього напади клаустрофобії і він не міг заснути, поки не лягав на килим.

Кіп витягується біля ліжка. Помічає, що черевики теж більші за справжні. Такі пасували б амазонкам. Над хлопцевою головою застигла ніжна права рука жінки. Біля його ніг стоїть янгол. Незабаром один із саперів під’єднає місто до струму, і якщо йому судилося вибухнути, то нехай це станеться поруч із цими двома. Вони або помруть, або будуть у безпеці. Зрештою, він все одно більше нічого не може зробити. Сапер не спав цілу ніч, шукав схованки з динамітом і годинниковими механізмами. Може, стіни візьмуть його в обійми, а може, йому доведеться знову пройтися вулицями міста, де живе світло. Він хоча б знайшов дві фігури, котрі так схожі на батьків, і тепер може відпочити, дослухаючись до їхньої мовчазної розмови.

Кіп поклав руки під голову, роздумуючи про суворість на обличчі янгола, котрої раніше не помічав. Біла квітка в руках статуї надурила хлопця. Цей янгол теж воїн. Втома перериває саперові роздуми, і він заплющує очі.