Павло Коробчук - Священна книга гоповідань

Якщо людина вирішує бути корисною для інших, то де межа, за яку ти не здатний переступити, щоб залишатися корисним? Наприклад, тебе просять посадити квітку, але з однією умовою. Для того, щоб вона росла, ти маєш капнути в землю трохи своєї крові. Чи готовий ти до цього?

Никон виявився не здатний бути чесним зі своєю відданістю служити людям до кінця. Він боявся позбутися частини свого тіла більше, ніж позбутися своєї здатності бути корисним. Його нирка йому важливіша, ніж його потрібність людям.

Якщо ти готовий допомагати бандитам, гопникам, кримінальним авторитетам (нечисті, як казав хлопчик), то мусиш погодитися віддати їм усе, коли вони цього попросять. Для тебе це честь, це милість, це друга щока після того, як вдарили в першу. Для тебе твоя благодать – це знаходження себе, з цього починається розвиток людини.

А для них, для злодіїв та бандитів твоя допомога значить тільки те, що ти підкоряєшся. Для них твоя благодать – це твоя слабкість, твоя втрата самого себе.

І тому тут треба було вибирати одне з двох. Або віддати нирку і залишити з собою свою релігійну, Господню силу милості, потужну енергію всепрощення і доброчинності, подаяння. Або лишити нирку собі, але забути про Божі заповіді, втратити себе.

А якщо ти втратив себе всього, то нічого обороняти свою нирку.

Якщо ти віддаєш демонам свою турботу, свій час, милосердя, то вони заберуть у тебе і внутрішні органи.

Твої дії – це внутрішні органи.

Твої наміри – це внутрішні органи.

Твої емоції – це внутрішні органи.

Твоя щирість – це нирка.

А на нелегальних ринках людськими органами твою щирість можна купити за триста доларів.

Шмідт зробив своє діло.

Спершу вони з кримінальним авторитетом поклали Никона на операційне ліжко, перевернули його на живіт, Шмідт підготував обладнання для тимчасового зберігання нирки, обтер низ спини священика спиртом, натягнув пальчата, взяв чистий скальпель і приступив до своєї справи…

Згодом він дістав з Никона нирку і поклав її в ємність зі спеціальною рідиною. Прооперував зека, вклав йому в спину нирку, довго проводив необхідні для приєднання до тіла процедури і зашив. Після цих операцій, що тривали кілька годин, під ранок, Шмідт поклав на носилки зека і витягнув його через викопаний глиняний хід.

Наступного дня Никона знайде хлопчик. Малий переборе свій релігійний страх і вперше за кілька років сходить з хлопцями до конюшні, подивитися, що там такого таємничого напередодні шукав дядько, який перестрів його на дорозі.

Перемога цікавості над забобонами – це перемога людини над собою.

Чому операцію робили саме тут, а не в підвалі якоїсь лікарні? Це краще питати в кримінального авторитета. Хто знає, які у нього зв’язки з медичними установами, в яких він стосунках зараз з міліцією тощо.

Тепер кримінальний авторитет буде жити з ниркою священика. Шкода, що релігійність і щирість не пересаджуються з однієї людини в іншу, як внутрішній орган. Але колишній зек вірив у це, тому й замовив гопникам Іванам саме нирку якогось священика. Вони, в свою чергу, дізналися все про священиків сусіднього зі столицею району, вибрали кількох – з найкращим здоров’ям, з вивіреною релігійністю. І перший же священник, до якого вони звернулися за допомогою, – погодився на нелегальні дії. Гопники Івани теж зробили свій серйозний вклад у справу налагодження здоров’я кримінального авторитета, який їм добре заплатив.

Іноді для покращення світу, для прославлення Бога треба йти на нелегальні дії, пафосно думав Никон, коли вирішував, чи допомагати гопникам.

В результаті, Шмідту довелося пересадити авторитетові нирку, якій не було відпущено гріхи. Адже Никон не міг цього зробити після того, як йому вкололи снодійне. Хіба що уві сні на операційному столі він силою думки все ж відмолив своїй нирці гріхи.

Але це не просто нирка, це нирка священика! Чиї внутрішні органи можуть бути святіші?

Минуло кілька років.

На вулиці, де часто збираються Івани, квітнуть вишні та алича. Іванів на лавці, яка стоїть через дорогу від церкви, зараз нема. Зараз вони зайняті, подейкують, що один з них став народним депутатом.

До церкви через дорогу саме перебігла жіночка. Вона приїхала з села до своєї сестри в гості і вирішила сходити на службу Божу в церкву, яка стояла поруч.