Джоджо Мойес - Після тебе

Іноді дивлюсь на те, як живуть люди довкола мене, і дивуюся: невже всі ми неодмінно маємо лишати по собі сліди руйнації? Людей псують не тільки тато з мамою, містере Ларкін [48] Англійський поет XX століття, який у віршах описував наші слабкості та реалії нещасного життя. . Мені наче полуда з очей спала — і я побачила, що чи не кожна людина несе на собі жорстокі шрами кохання, яке або ми втратили, або інша людина забрала його із собою в могилу.

Вілл залишив свій слід на всіх нас — тепер я чітко це бачила. Не навмисне, ні. Але оскільки він не хотів жити, то так сталося.

Я кохала чоловіка, який відкрив для мене світ. Та він кохав мене недостатньо, щоб лишитись у ньому. І тепер я боялася покохати чоловіка, який зможе полюбити мене, якщо… Якщо що? Лілі сховалась у цифровому мерехтінні своєї кімнати, і в мене було багато годин, щоб обдумати це.

Сем не дзвонив, і я не могла його в цьому звинувачувати. Та і що б я йому сказала? Я не могла говорити про наші стосунки, бо й сама не знала, що в нас за стосунки.

Не те щоб мені не подобалося бути з ним. Я навіть ставала якоюсь дурнуватою в його присутності: сміялась, як дурепа, розповідала якісь дитячі жарти. А моя пристрасть дивувала й мене саму. Мені було добре з ним. Я відчувала, що поруч із ним я більше схожа на людину, якою хотіла б бути. Але.

Але.

Стосунки з Семом загрожували новою втратою. Статистично більшість стосунків закінчуються погано, а з огляду на мій емоційний стан у минулі два роки, шанси на успіх мізерні. Ми могли б ходили колами та іноді забувати про все, але все одно кохання рано чи пізно завдає болю. Новий біль для мене — і, ще гірше, для нього.

Хто ж зможе таке витримати?

Знов почалися проблеми зі сном. Я проспала будильник і спізнилася на день народження дідуся — хоча гнала по шосе як тільки могла. Для святкування вісімдесятиріччя дідуся тато дістав складану альтанку, яку придбав для хрестин Тома. Тепер тканинні стінки лопотіли під вітром у дальшому кінці садка, і сюди через відчинені задні ворітця заходили сусіди з привітаннями чи солодощами. Дідусь сидів посередині альтанки на золотистому пластиковому стільці та кивав людям, яких уже не впізнавав, зрідка кидаючи оком на згорнуту газету про перегони в руках.

— Так, а оте твоє підвищення, — почала Тріна, розливаючи гостям чай із величезного чайника. — Що саме це означає?

— Ну, моя посада матиме іншу назву. А ще я зводитиму баланс після кожної зміни та отримаю ключі.

«Це велика відповідальність, Луїзо, — сказав Річард Персіваль, віддаючи мені ключі так, наче це Святий Грааль. — Користуйся ними розважливо». І він дійсно сказав це вголос — користуйся ними розважливо. А що взагалі можна ще робити з ключами? Поле ними орати чи що?

— А що з зарплатнею? — Вона й мені налила чашку.

— Надбавка — фунт на годину.

— М-м-м… — Моя відповідь не надто її вразила.

— А ще більше не доведеться носити ту форму.

Вона прискіпливо роздивилася комбінезон у стилі «Янголів Чарлі» [49] Телесеріал про жінок-детективів, які працюють у приватній слідчій агенції. , який я вдягла вранці, збираючись на свято.

— Ну, це вже щось, — зауважила вона та жестом показала місіс Ласлоу, де лежать бутерброди.

Мені було більше нічого сказати. Робота є робота. Це свого роду прогрес. Я не стала розповідати сестрі, яка це мука — працювати там, де щодня мусиш дивитися, як літаки виїжджають на злітну смугу і, наче велетенські птахи, з неймовірною енергією злітають угору. Я не стала розповідати, що та зелена сорочка кожного дня примушує мене думати про те, що я втратила.

— Мама каже, у тебе є чоловік.

— Ну, не зовсім чоловік.

— Так, вона казала. А хто ж тоді? Що, просто іноді зустрічаєтесь і трахаєтесь?

— Ні, ми добрі друзі, і…

— Значить, він свинота.

— Ні, не свинота. Він чудовий.

— Чудовий мішок лайна.

— Та ні, він дійсно прекрасна людина. І взагалі, це не твоє діло. Він розумний і…

— Значить, він одружений.

— Тріно, припини! Ні, не одружений! Може, даси мені пояснити? Він мені подобається, але я не впевнена, що готова до серйозних стосунків.

— А, ну зрозуміло. У тебе ж під дверима черга красивих самотніх чоловіків із хорошою роботою, які тільки й чекають, поки ти на них глянеш?

Я застогнала замість відповіді.

— Про подарованого коня ти знаєш? — додала вона.

— А коли ти отримаєш результати іспитів? — спитала я натомість.

— Не змінюй тему. — Вона відкрила новий пакет молока. — За кілька тижнів.