Ірина Солодченко: Неприродний добір

— То по-вашому, Вікторе, хірург приречений бути атеїстом? — запитав Андрій. Втім відповідь отримав від Семена Львовича.

— В хірургії аби хто не працює… І відбір туди — найсуворіший, бо це — найкритичніша з лікарських професій. Знаю людей, які вирішили бути хірургами, але після декількох операцій кинули цю справу… А я, наприклад, і не збирався ніколи оперувати, та одного разу спробував — і вийшло. А щодо релігійності… Давайте розділимо поняття. Є Творець, який заклав у природу закони буття. Ці закони є однаковими для всіх: благочестивих та безбожників, бідних та багатих, лікарів та пацієнтів. Для всіх… Бо хвороба — вона не обирає за соціальною чи релігійною ознакою. Коли людина нездужає, то вона звертається до Творця, аби той допоміг їй вичухатися. І хірург, який подовжив людині життя, пішов не проти Творця, а проти законів природи. Бо ми тут на Землі — всі в одному човні… Ми порушуємо закони природи, і ми від того хворіємо. І саме ми створили медицину, яка допомагає видряпатися кожній конкретній людині з цієї історії. А участь Творця? Не знаю…І ніхто не знає… Хоча не думаю, щоб йому подобалось, коли порушують його закони. Тому й вигадали прислів’я «Бога взивай, а сам рук докладай». Лікар може божественним словом заспокоїти хворого, але в операційній він мусить сподіватися лише на себе самого, на свій професіоналізм, знання, майстерність, уважність та скрупульозність. Якщо жінка помирає від кровотечі після пологів, то лікар не може собі сказати: «Бог дав, Бог — взяв». Позаяк жінка померла не від кровотечі, а від того, що він не помітив матку в гіпотонусі. Або візьмемо для прикладу еклампсію, коли під час пологів настає момент спонтанного горизонтального ністагму. Породілля дивиться на стелю, а зіниці в неї починають так — пім-пім… За 15 секунд ця жінка буде в важкому стані з піною у рота і судомами… І якщо не помітити ці п’ятнадцять секунд рухів зіниць та скорочення м’язів обличчя, хто буде винним окрім лікаря? Втім, якщо своєчасно вколоти відповідні ліки, то все обійдеться… Тобто молись-не молись, а уважність і професіоналізм ніякі псалми не заступлять… Та що казати… Сучасна хірургія навчилася давати раду післяопераційним інфекціям та болям, а після спинальної анестезії — вихід наче після звичайного сну. Властиво, для сьогочасних пацієнтів вдала операція — лише епізод у житті, який згодом швидко забувається. Тому маємо покладатися тільки на свою майстерність та знання, які вироблялися сторіччями.

Семен Львович на хвилину замовк, а потім розсміявся.

— До речі, ім’я хірурга теж швидко забувається. Спочатку хворі тебе звеличують, руки цілують, кажуть, що пам’ятатимуть все життя, свічки за тебе будуть ставити у церкві, а потім зустрінеш його, а воно вже і кирпу гне. Та це нічого… Гірше те, що вже з місяць мені телефонує один чолов’яга з погрозами покарати за те, що я не спромігся врятувати життя його дружині. І національність мою при тому згадує…. Ось така робота. Так що готуйся, Андрію, до людської невдячності… А ще до професійних хвороб — артриту та варикозу …

Тут Смідовичу зателефонували на мобільний, і він хутко розпрощався, пояснивши, що мати його невдало зійшла з драбини і підвернула ногу. Після його ретиради Андрій повернув розмову у інше русло і наважився запитати про наболіле.

— Семене Львовичу, а пам’ятаєте тоді… на дні народженні Стас сказав, що клієнти, як він висловився, платять йому за лікування, а не за результат…. Як ставитися до цього Кирпа, мій колега, радить брати гроші перед операцією… Але ж… я не знаю, як воно буде… З другого боку… Словом, не знаю… — заплутався він остаточно. — Знаю одне, що гроші перед операцією — це такса… Але і…

— Тут треба розібратися… Поняття «медична такса» — стародавнє…За Брокгаузом та Ефроном медична такса — це приватна плата за лікування хворих. Зверни увагу — «приватна». Тобто, лікар і хворий домовляються сам на сам. Століттями люди сушили голову як розрахувати справедливу таксу. За царських часів діяв Указ, який визначав, що справедливість вимагає помірності, і лікар має право вимагати за свою працю пристойну нагороду. При чому така нагорода не повинна бути у тягар бідним, а мусить обом приносити задоволення. Лікарський статут визначав, що коли нема особливої угоди, то плата за візит до доктора становить 30 копійок. А грошовиті платили за особливою угодою до трьох рублів за візит. Щодо операцій, то за них такса зовсім не встановлювалася, Боже збав! За непомірну вимогу плати лікарів карали… Особисто я вважаю, що медики не повинні брати гроші з рук пацієнтів… Держава має платити нам гідну зарплатню, бо за порогом лікарні ми вже не рятівники людського життя, а пересічні громадяни, які мусять розраховуватися за комунальні послуги, їжу та одежу. А в Україні я, лікар найвищої категорії, зі своїми 1300 гривнями зарплати вимушений брати подачки від населення.