Ірина Солодченко - Неприродний добір

Він не знав, як йому поводитися… Семен Львович пішов палити на кухню, а Світлана зі своїм чоловіком не брали участі у загальній розмові. Цей Денис навряд чи з середовища ескулапів, інакше давно вправив би свої п'ять копійок…. А хлопець тільки тим і займався, що употужнював свій налагоджений з сенбернаром контакт.

Раптом Світлана запитала Андрія, чи любить він тварин. Той відповів, що в нього є песик Джунька, але на ланцюзі він його, звичайно, не тримає. Песик вільно гасає по подвір'ї, іноді вибігає на вулицю до своїх друзів та подружок і радіє життю.

— А ти дійсно живеш у селі?

— Так…. А чому це тебе так дивує?

— Та ні… Просто…І що, у тебе там — кури, гусаки є?

– Є кури, є й гусаки, — збрехав Андрій. Коли йому з тими гусаками клопотатися?

Нарешті всі повернулися, і червоний Стас мовчки всівся на своє місце. Знову підняли келихи за здоров'я іменинниці й побажали їй щастя в особистому житті. Хвилин з п'ятнадцять усе було мирно, навіть загомоніли про футбол та політику. Аж ось Наталя вирішила залучити до розмови своїх досі мовчазних друзів.

— Ой… А Денис нещодавно повернувся з Америки!.. Він там стажувався в одній престижній американській клініці і зараз пише дисертацію.

Хлопець від подиву навіть забув про сенбернара… Трохи покомизився на кшталт: Америка як Америка, все про неї відомо.

— А яка тема вашої дисертації? — підбадьорив тато мовчуна.

— Відповідальність медичних працівників.

— Так розкажи їм, як там — саджають лікарів за ґрати чи ні? — зрадів Стас несподіваній підтримці. — Чи шарпають американці нерви своїм лікарям? Розкажи нетямущим, як страховики сплачують їх лікування!

— Як вам сказати…, — почав Денис свій спіч, поглядаючи на стелю й погладжуючи за вухом ситого сенбернара, який дрімав на його колінах. — На заході рідко коли заводять кримінальні справи за смерть пацієнтів. Лікарів можуть притягти до кримінальної відповідальності за шахрайство в страховій медицині, сексуальне насильство над пацієнтами, незаконне застосування або виписку рецепта на controlled substances, тобто на ліки або хімічні препарати, виробництво й уживання яких контролюється державою. Це — психотропні препарати, вибухові речовини й таке інше. Найбільше покарання для лікарів — це позбавлення їх ліцензій. А до кримінальної відповідальності їх притягують лише за щось надзвичайне або якщо преса підніме гвалт. Наприклад, я читав про такий випадок… В Австралії в тридцятирічної матері двох дітей виявили рак шийки матки. Гінеколог видалив їй матку, а за три дні жінка померла. Слідство, яке тривало аж п'ять років, дійшло до висновку, що доктор не помітив як тазова дренажна трубка штрикнула вену. Зашивав рану інший хірург, який і виявив у черевній порожнині бідолашної більше літра застояної крові. До суду справа не дійшла, бо за мирною угодою родині померлої виплатили 175 тисяч доларів. Газета підвела підсумок цієї невеселої історії: гінеколога п'ять років заїдали, наразі він банкрут і має нагоду навіть потрапити до в'язниці, а практика його пішла котові під хвіст. Автор статті говорив не про те, що він захищає цього гінеколога, а про те, що в той самий час бачив по телевізору програму, де розповідали про п'яного молодика, який ударом кулака нізащо вбив якогось хлопця. Молодика виправдили, і він з залу суду любісінько пішов додому.

— Ти слухаєш, Стас? — запитав хрещений, але його смикнули за рукав.

— В останні роки в Америці багато дискутують на тему безвідповідальності і необережного поводження лікарів, — правив Денис своє. — Суди підводять такі дії під визначення «необережне вбивство». Наприклад, якщо смерть пацієнта відбулася внаслідок невдало проведеного аборту, або через те, що діабетику відрізали не ту ногу, то такий випадок інтерпретують як «необережне вбивство». В Оклахомі одного хірурга засудили за внутрішньовенне введення підвищеної дози хлористого калію. Та американці вже дійшли до того, що почали карати лікарів за статтею «вбивство другого ступеня».

— Що то таке? — запитав тато з цікавістю.

— Вбивство другого ступеня базується на злому намірі, коли обвинувачуваний без наміру поводився таким чином, що наражав життя іншої людини на небезпеку і діяв повільно, не кваплячись, обережно, усіляко зневажаючи людським життям. Головна відмінність між вбивством другого ступеня та ненавмисним базується на злочинній недбалості… Та в першому випадку обвинувачуваний суб'єктивно усвідомлював ризик людського життя (про це свідчило його поводження), а в другому — поведінка обвинувачуваного об'єктивно загрожувала життю, але суб'єктивно він не усвідомлював ступінь ризику.