Ірина Солодченко - Неприродний добір

— Васю, не ремствуй, — спробував тато залагодити ситуацію. — Не приховую, проблем у медичній освіті чимало, але мене інше турбує. Колись в XIX столітті обговорювалося питання, чи дозволяти студентам одружуватись. І це в ті часи, коли жінок до медицини не підпускали на гарматний постріл! А нині у нас три чверті — студентки. Жіноча академія якась… Хлопці йдуть переважно у юристи та на економіку. А нам конче необхідні чоловіки!

— Ага, — підхопив хрещений. — А потім така крутихвістка мене намагається лікувати.

Схаменувшись, він відступився.

— Ні, хрещениця, не про тебе мова. Ти — дівчина серйозна, і твоя пломба в мене дотепер тримається. По тобі видко — вдумливий лікар, не фарбується й манікюрами не розмахує. То я про усіляких шалапуток кажу. Нещодавно мені одна така цвиндря живіт мацала — і так гидливо на мене дивилася!. Що це за лікар?

— Тато, а що в академії кажуть про болонську систему? — звернув Стас розмову у іншому напрямку.

— Що тобі сказати? — тато неквапливо витер серветкою кінчики пальців, явно копіюючи старих професорів позаминулого століття. — Більшість її кляне… Тестування заміняє навчальний процес, і акцент робиться на формалізованих знаннях. При цьому хворий і клінічне мислення доктора лишаються осторонь. Кажуть, що багато країн, зокрема Німеччина, відмовляються застосовувати болонську систему до медицини. Втрачається зв'язок з хворим, а без цього студент ніколи не стане справжнім лікарем. Дійдемо до того, що скоро на акторах будемо вчити…. Загальну хірургію об'єднали з топографічною анатомією, внаслідок чого години з загальній хірургії скоротилися. Тепер з програми випало чимало важливих тем. Я не знаю, до чого це призведе… Цілком ймовірно, що до катастрофи. Ми завжди вчили: справжній хірург всі питання замикає на собі — і діагностику, і лікування, і спілкування з родичами. А це вимагає терпіння й уміння співчувати. Так, Андрію?

— Так, — поспішив Андрій з відповіддю. — Але, на мою думку, саме державна система охорони здоров'я повинна надавати населенню медичну допомогу…

Договорити йому не дала Наталя.

— Та що ви все про справи? У мене день народження чи медична конференція?

І залунала музика. Гості схаменулися… Семен Львович вимовив мудрований грузинський тост, всі випили і розмови пожвавішали. Наталя знову зашепотіла щось про те, як вона ходила до клубу, як там було класно і ді-джей прикольний. А Андрій жував салат із крабових паличок, який йому підкладала невгамовна невістка, та прислухався до Стаса. Той вже дав хрещеному чистий спокої й навскоси столу повідував тітці подробиці своїх негараздів. Він жалівся, що клініка витратилася на коштовні ліки, які начальнику АТП навіть у рахунок не включили…. А тому все гірше й гірше. Шеф нарешті розлютився… Вези його, каже, додому, моїй клініці летальність ні до чого. Відвезли, а там домашні викликали швидку, і начальник АТП переставився в державній лікарні. Тепер рідня до прокуратури скаржиться, працювати не дають…

— А якби ми мали страхову медицину, то я навіть не знав би, хто на мене позов подав. Страхова компанія сама б цією справою займалася, — вимовив він півголосом, щоб не почув хрещений.

— Синок, — зненацька вступила в розмову мама-тишко, — ви взяли з чоловіка великі гроші, тож узялися його вилікувати. Тому родичі й обурюються…

— Мамо, ми беремо гроші не за результат, а за процес лікування! А в родичів одне в голові — помститися. Ти знаєш, як ці нувориші дивляться на мене? Як на свідомо нижчу істоту, як на слугу… Я тобі заплатив, а ти мене вилікуй — от такий контракт. А я вже місяць працювати не можу! Мене з колії збили. Шеф — незадоволений, комісії за комісіями, смикають, відволікають від роботи. Хіба можна до лікаря так ставитися?

— Так-так… — знову втрутився хрещений, — « когда доктор сыт и больному легче».

Але його вже не слухали.

— Та мене, можливо, з роботи незабаром виженуть! — бовкнув Стас зайве, бо його цвигалка витягла шию, геть забувши про тарелі своїх сусідів.

— Як? — промимрила дівчина. — Ти мені нічого про це не казав…

— Я тобі багато чого не казав, — нервово загримів Стас своїм стільцем і вискочив на лоджію. Андрій бачив, як він там розчинив вікно й запалив цигарку. За Стасом вислизнули тато з цвигалкою, Наталя та розревівшийся Єгорка. Дружина щось вимовляла Стасу, Наталя намагалася вмовити тата не вчиняти гамір, а Єгорка тяг дорослих за руки й репетував так наче його пиляли.

Одна матір зберігала витримку… Скориставшись паузою, вона віднесла на кухню брудний посуд, а за мить принесла чистий. «А моя мама миє й витирає», — недоречно подумав Андрій.