Ірина Солодченко - Неприродний добір

— Так я до того й веду… Лікар — також людина, яка взялася допомогти іншій в міру своєї компетенції. Допомога тілу — то ключові слова твоєї професії і не більше. Ти не приймав участі в конструюванні людини…. Але ти — лікар. Ти знаєш механіку функціонування тіла. І якщо ти зробив у цих умовах все, на що спроможний і навіть трохи більше, то картати себе не маєш за що. А якщо в твоїй голові крутилося — заплатили чи не заплатили, або як родичам ліки підсунути, щоб вони їх в певній аптеці купили, або щоб цих ліків ще й кумові на операцію вистачило — тоді твої справи кепські..

— Не брав я з того дівчиська нічого…. Я вже навіть до подяк не прислухаюсь… А в перелік ліків додаю лише трошки, щоб докласти їх до НЗ і щоб я мав змогу прооперувати тих, в кого зовсім грошей нема…

— У дівчинки, — терпляче продовжував Смідович, — серце ні до біса було.

— Я запитував у матері…. Та сказала — ніколи не хворіла і ні на що не скаржилася! Кардіограма нічого не виявила… І це в той час, коли я ще не відійшов від тієї, листопадової… Відкладати операцію не мав часу!

— До чого тут листопадова тітка? Там геть-чисто інша справа… Її, напевно, і Кирпа не врятував би.

Андрій поступово заспокоювався… Налив Смідовичу чверть кухля, а собі — дно покрив:

– І що тепер робити? Як мені оперувати, якщо я не знаю законів вашого Великого Конструктора?

— Не вашого, а нашого…. Підвалини медицини — атеїзм…. З одного боку ми знаємо, що в організмі є всі види захисних механізмів, і при захворюванні організм сам намагається видертися. Ти краще за мене знаєш, що іноді треба просто не заважати людині одужувати. Це — закон Великого Конструктора, який врахував припустимість травм на Землі і заклав до організму запобіжні засоби. Невелика рана гоїться сама. Так? Так. Навіть якщо нічим її не змазувати. У дикій природі вовки плюють на рану, і вона загоюється. Навіть прислів'я є: «Зажило як на собаці». Мій батько в дитинстві вавки пилом присипав! Або сальник. Це взагалі чудо! Живіт дуже вразливий, і через те, що важливі органи черевної порожнини відкриті для можливих ушкоджень, Великий Конструктор надає сальнику зцілювальну функцію. Він прямує до хворого місця, прикипає до нього, лікує або всмоктує в себе різні речовини. За його локалізацією ти знаходиш місце запалення. Ще Вишневський казав: «Будьте шанобливі до машини, яку створила природа. Вона одна вміє себе залагодити. Природа — коваль; хірург — лише її помічник. Наша справа — стежити за тим, аби ніщо не заважало їй відновлювати те, що зруйновано». Але є зворотний бік медалі… Люди помирають не від старості, а від хвороб, які теж закладено в їх природі, в генетиці, способу життя і зовнішніх факторах… Якби людина не хворіла, вона жила б вічно… Існує регуляторний механізм у вигляді недугів, який впорядковує чисельність населення. Ми втручаємося в цей природний добір, і тим самим вже є великими грішниками. Згадай шаманів, ворожбитів… Вони лікували людину як одне ціле: душу і тіло одночасно. Синхронно… Та разом з тим, якщо мали сумнів, то радилися з Богами: а чи треба зціляти цю людину? І Боги відповідали: цього зціляй, цього лишай напризволяще, а цього — на твій розсуд. До того ж шаманів призначали, а не обирали… Як було? Помирає шаман, і люди чекають, допоки Бог вкаже їм на наступника… За деякий час хтось серед них занедужував… Лежить тиждень у пропасниці, а коли оклигає, всі знають — це шаман. Чоловік кидав сім’ю і ставав посередником між людьми та богами. А нас ніхто не призначав… Ми намагаємося подовжити життя людей, яких природа прирекла до смерті… І при цьому керуємося своїми власними критеріями, які частенько базуються на кишені пацієнта. Принаймні в нашій країні… Тож ми — інструмент неприродного добору і рятуємо лише тих кого, може й не варто рятувати. І одночасно виряджаємо на той світ тих, хто врятував би цей. Ми теж люди… А природа адекватно відповідає на наші втручання в її закони. Щойно упорались з інфекційними захворюваннями — от вам СНІД… Поламайте голову над ВІЛ-інфекціями, як такі розумні…Або онкологічні захворювання… Підступна недуга, у якій біль з’являється на останніх стадіях … Але ж біль — то захисний механізм! Біль — не що інше, як сигнал організму про небезпеку. Та при онкології цей захисний механізм хтось навмисно вмикає лише на останній стадії, коли лікар вже безсилий…

— Знаєте, одна мамина приятелька виїхала до Ізраїлю. Вже десять років як вона там доглядає грошовитих бабць. Так вона каже, що тамтешня хірургія — на найвищому рівні. Але лікувати — не лікують. Її чоловік якось пішов до поліклініки, щось там на руці висипало, так його симптоми засунули до комп'ютера, а звідти виліз папірець із призначеннями. Зате бабці, за якими вона доглядає, по 90 років живуть, штопані-перештопані. Так і сказала: «Лікувати — не лікують, та як дійде до операції — з того світу витягнуть».