Ірина Солодченко - Неприродний добір

— Та так… …

Коцюба знову розлив коньяк. Без закуски…

— Не гнівайтесь на те, що я зараз скажу, але, коли їду повз ваші дачні селища, то думаю: «Скільки грошей вкладено в цю розкіш! А на медицину всім начхати». Багатії лікуються у закордонних клініках, а бідні вважають, що їх безкоштовно вилікують медики із зарплатою в 700 гривень.

— Даруйте! — в Олега очі полізли на лоба. — Сімсот гривень?

— Добре… В мене особисто — 1100. Можна жити на ці гроші?

— Ні, звичайно… — і згадав виписку з банкомату своєї покійної дружини.

— Скажіть чесно… Ви коли повз нашу лікарню їдете, душа у вас болить, як тут люди живуть? Як лікуються?

Погляд старого лікаря змусив опустити очі в долівку. Ні.. За стан медицини його душа не боліла… Тим більш — сільської.

— Та хіба ж то причина, щоб так по-дурному загинути молодій жінці, матері?… Невже нічого не можна було зробити? Прикласти максимальні зусилля?

— От-от…Я ж і кажу про максимальні зусилля… Пам’ятаєте, був собі один депутат? Найвищого рівня депутат! Вище не буває…Володар кілець! А от з іронії долі потрапив до районної лікарні, повз яку проїжджав на полювання безліч разів. І навіть убік не дивився… Яка там районка? Адже до його послуг — найкращі закордонні клініки…А Господь наш от як розпорядився… От скажіть, чи можна тут працювати? Фінансування — мізерне… Нещодавно стара прибудова від снігу обвалилася. У фізіотерапевтичному кабінеті трубу прорвало, і гнила підлога — шубовсть! Стаціонар був на 100 ліжок, а тепер — на 50. З 120 лікарів працюють 80, замість трьох анестезіологів — один, а рентгенологом — дід-пенсіонер. Проситься перед смертю відпочити, а ми йому кажемо — ТАМ відпочинеш! Вчора виділили тисячу гривень на косметичний ремонт… А в мене — дефибрілятор шістдесятого року! Знову ж, вибачаюся, що таке 1000 гривень?! Косметичка будь-якої дачниці більше коштує. Почнеш скаржитися на недостатнє фінансування, кривляться — шукайте спонсорів. Так і живемо… Та ще якось і оперуємо, і діти в нас народжуються, і на виклики їздимо… Торік купили електронні ваги для дитячого відділення, дистилятор, інгалятор і відремонтували відділення переливання крові.

Борис Петрович зітхнув і розлив рештки коньяку.

— Так заради того депутата санітарну авіацію викликали.… Знайшли гроші?.. А ви чому не викликали? Хіба інструкція не дозволяє?

— Знущаєтесь? У нас немає коштів стару машину відремонтувати, родичі хворих власним транспортом перевозять. А кожна хвилина для недужого — питання життя і смерті. На виклики по Прісному пішки ходимо або на велосипедах. А в осінню негоду знаєте як? А в зимову відлигу? Без гумових чобіт — і не виходь. А ще ліземо до Євросоюзу…

— На Євро-2012 скільки грошей витрачається… — погодився Олег, згадавши знівечений центр міста. — Будують нікому не потрібні готелі, вирубують зелені зони… То чому ви не страйкуєте? Чому не обурюєтесь?

— А нам не можна страйкувати! Українська держава затулила лікарям рота і зв’язала руки. Я лише слину ковтав, коли дивився по телевізору як іспанські терапевти страйкували… І знаєте, що вони вимагали? Збільшення чисельності медперсоналу в районних поліклініках! Або візьмемо Данію: там два місяці тривав страйк медсестер і доглядальниць…Відмовилися виходити на роботу і наполягали на підвищенні зарплати на 15 %. Тисячі датчан два місяці не мали можливості потрапити до державних лікарень або на прийом до лікарів! Діяли лише служба швидкої допомоги та реанімаційні відділення, перебування породілей у лікарнях скоротили до декількох годин. Звісно, коли терпець уривається ми теж звертаємося до можновладців, та хто нас чує? У жовтні минулого року львівські профспілки звернулися до Президента, Прем`єр-міністра України та Голови Верховної Ради України. Написали, що якщо з таким рівнем зарплати не брати хабарі, то родини лікарів автоматично перейдуть за межу виживання. Вся свідома медична громада бажає звільнитись від цього ганебного явища, однак уряд України підняв зарплату тільки митникам, міліції та суддям. У всіх цивілізованих країнах лікарі мають найвищі, достойні заробітки, бо висока зарплатня — це ознака поваги до нашої професії. Тож профспілки і запропонували забезпечити всім українцям (а не окремим громадянам) можливість лікування в Барселоні та інших містах Євросоюзу за державний кошт, бо з таким станом системи охорони здоров’я ніхто не зможе і не захоче тут лікуватися. Та хто їх почув?

… Вийшовши з лікарні, Олег попрямував до центру Прісного… Дорогою він зловив маршрутку й проїжджаючи повз дуба, у який так нещасливо врізалася його дружина, побачив поруч із «своїм», ще один віночок. Зовсім свіжий, не запилений і не занесений снігом… Біля своїх воріт він трохи потупцювався, а потім рішуче пішов у напрямку Марекової хати.