Ірина Солодченко - Неприродний добір

— Пройнялися, — закивала Марта. — Тобто потрібно подавати до суду цивільний позов?

— Так, можете подати… Але — то інша історія. Що таке збиток? Збиток — це втрата, ущерб. Ви маєте право вимагати відшкодування матеріального збитку, якщо маєте бажання компенсувати понесені вами втрати у зв'язку з неправильним лікуванням. До того ж такі збитки повинні бути документально підтвердженими. Чи маєте на руках якісь чеки чи квитанції, Олеже Андрійовичу?

— В лікарні з мене взяли 500 гривень готівки за ліки. Та чек мені, певна річ, ніхто не видавав. А які ще документи? Могилу рили два бариги… Які з них квитанції?..

— Тоді ви, Олеже Андрійовичу, можете подати позов на відшкодування морального збитку, тобто зажадати від лікарні компенсації за ваші душевні страждання, яких ви зазнали у зв'язку зі смертю дружини. У яку суму ви оцінюєте свої душевні страждання?

Марта з дядьком Сергієм пильно й довго дивилися на Олега. А той мовчав… Не чекаючи на відповідь, підполковник дістав з теки ще одну вирізку.

— А от в Росії ситуація була подібна до вашої. Районний суд Читинської області визнав винним лікаря-хірурга Центральної районної лікарні в заподіянні смерті за необережності внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов'язків. Вдень 24 червня 2005 року до хірургічного відділення ЦРЛ надійшов хворий зі шлунковою кровотечею, викликаною виразковим дефектом стінки шлунка. Лікар, одержавши результати обстеження шлунка, аналізи крові, які свідчили про гостре й важке захворювання, легковажно покладаючись на свій багаторічний досвід і професійні навички, не надав хворому екстреної медичної допомоги. Лише після доби з моменту надходження хворого він провів хірургічну операцію, яка виявилося на той час пізнім оперативним втручанням. Прокуратура району дійшла висновку, що лікар-хірург вчинив злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Рішення засноване на висновку комплексної судово-медичної експертизи. Зокрема, у ньому сказано, що лікарська медична допомога хворому провадилася не в повному обсязі, а оперативна медична допомога проведена пізно. У результаті бездіяльності лікаря хворий внаслідок тривалої кровотечі через декілька днів помер. Сам лікар свою провину заперечував. Проте, у ході судового засідання вона була доведена. Лікареві-хірургові призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном у два роки й шість місяців умовно з випробувальним терміном у два роки. Крім того, він позбавлений судом права займатися лікарською діяльністю протягом двох років. Засудженому доведеться виплатити на користь матері померлого компенсацію за моральну шкоду в розмірі 50 тисяч рублів.

— Тепер я розумію, — процідив Олег. — Прокуратура звернула увагу на цей випадок і дійшла висновку, що лікар-хірург вчинив злочин і підлягає кримінальній відповідальності… Лише тоді вони провели судово-медичну експертизу… Дякую за консультацію… Я все усвідомив.

Вже в коридорі полковник запитав Марту як там Ярослав. Дівчина відповіла, що все гаразд… Гарний хлопець, дуже ввічливий, тактовний, попередливий, галантний і таке інше. Та не завадило б йому бути трохи ….як би то висловитися… активнішим…

— Ех!.. Активнішим… То — мій біль…. Добре, поговорю з ним..

Назовні їх чекала несподіванка: сонце, яке так лагідно пригрівало вранці, надовго зникло за хмарами… Сніг підтанув, а з дахів загрозливо нависали бурульки…

— Тепер я розумію цю систему, — злобливо резюмував Олег. — Усе розраховано на те, що людина втомиться дошукуватися правди, зламається і у неї не вистачить наснаги вести боротьбу далі…

Хвилин з п'ять вони крокували ані пари з вуст і зовсім не тією дорогою, якою треба було іти хоча б одному з них. Обоє розуміли, що устрявати у карний суд даремно, а вимагати з лікарні відшкодування морального збитку здавалося аморальним. Раптово з боку ріки подув пронизливий студений вітер… Налетіла хуртовина… Важка похмура хмара загрозливо зависла над містом. Олег отямився і обдивився навкруги… Виявилося, що вони стовбичать на безлюдній набережній. Що робити? Знову вести дівчину до кав’ярні? Годі вже… І він запросив засмучену Марту до себе додому. Там вони зігріються і спокійно обговорять свої справи без сторонніх очей. Марта погодилася… Тож вони повернулися на центральний проспект і сіли в напівпорожній трамвай… Поки дівчина мовчки дивилася у вікно, Олег розглядав пасажирів. Начебто нормальні, пристойно одягнені люди… Багато молоді, інтелігенції… А як Марина зневажала громадський транспорт! Краще не згадувати…. Стверджувала, що тільки старці трамваями роз'їжджають… Позаду дві студентки щебетали про сесію, і Олег згадав свою нездійснену ідею зателефонувати Білецькому…