Ірина Солодченко - Неприродний добір

Теща наварила капусняку, напекла пирогів, зварила компоту і приготувала кутю. На сервант виставили світлину покійниці, перед нею — тарілку із пиріжком на чарці. Тридцятидев'ятирічна Марина уважно вдивлялася в присутніх і щасливо їм посміхалася. Згодом почали обговорювати пам'ятник. Теща натискала на найдорожчий і найвищий, натякаючи на те, що донька заробила необхідні для цього кошти, якими зараз необмежено розпоряджається її зять. Олег ростовику опирався і пропонував звичайний мармуровий пам'ятник висотою не більше як півтора метри, у чому знайшов несподівану підтримку від двоюрідного брата. Коли вони з цим братом вийшли на балкон покурити, той запитав, як з роботою. На відповідь «Шукаю» запропонував іти до нього торговельним представником на розповсюдження алкогольних напоїв. Олег поспішив відмовився…. З гендлярством покінчено назавжди, пак він підсвідомо не мав бажання пов'язувати свою подальшу долю із родичами покійної дружини.

Марина й справді залишила після себе чимало: у кутку платтяної шафи він знайшов 100 тис гривень, і крім того на депозитах у різних банках лежало 50 тис. доларів, 30 тис. євро й 100 тис гривень. Тож помізкувати над своїм подальшим життям часу було доста. А чи багато йому треба? Харчувався він простою їжею — переважно смаженою картоплею на салі.

Посидівши ще з годинку, Олег залишив поминки під приводом зустрічі з покупцем автівки. Потинявшись трохи чужими дворами згадав обридлу міську квартиру і вирішив податися до рідної дачі. Хоча на зимовий період опалення там було вимкнено, та потужний обігрівач чудово обігрівав його «виконробську». Маршрутка швидко довезла до повороту, а там — одне задоволення йти пішака два кілометри ґрунтовою дорогою. Сніг валив твердими крупчастими пластівцями, і Олег пожадливо ловив на язика смачні сніжинки і вбирав їх у себе. Несподівано для себе завернув до провулка і вигулькнув за територію колишнього села просто у полі. З півгодини там гуляв… Час від часу він зачерпував чистий колючий сніг у долоні і наче перший раз у житті розглядав це біле диво природи… А потім повільно ковтав його, насолоджуючись свіжим холодом…

На дачі він залишився до самого Різдва. Ті самі телевізор з книжками, а на додачу чисте повітря й спілкування з Мареком, який тричі прикочував на відвідини.

Перед Різдвом зненацька зателефонувала Марта. З радісною нетерплячкою Олег дослухав її банальне привітання зі святом й без зайвих церемоній запропонував зустрітися завтра ввечері на тому самому місці. Самітництво вже обтяжувало… Не вистачало спілкування, кортіло діяти, щось робити, з кимось зустрічатися, сперечатися й говорити, говорити, говорити… До того ж погода зіпсувалася — увесь день мрячило, сніг розтав, а дороги розкисли… Тому після розмови він швидко зібрався й виїхав до міста. А там — ще гірше…. Дощ хльостав просто в обличчя, а великі брудні калюжі нудотно хлюпотіли під ногами. Проходом він завернув до яскравого блискучого магазину на центральному проспекті й купив там флакон дуже коштовних парфумів. Отямився вже перед світлофором… Та коли безпечно ступив на проїжджу частину, ледве не опинився під колесами джипа!.. Боже, як він здичавів на тій дачі… Забув, що в цьому місті на зелене світло сміливо йдуть лише самогубці… В цьому місті на зелене світло слід не менш як двічі вовкувато озирнутися і впевнитися, що автівки дійсно зупинилися, а не летять на тебе з обох боків…

… У поштовій скриньці на нього чекав довгастий білий конверт. Цього разу, послання було коротким.

«Обласною прокуратурою провадиться перевірка Вашої скарги по факту надання некваліфікованої медичної допомоги Томашенко М., внаслідок чого настала смерть останньої.

У зв’язку з великим обсягом перевірочних дій та неотриманням матеріалів службової перевірки, що проводиться за вимогою обласної прокуратури Управлінням охорони здоров’я обласної державної адміністрації, прийняти рішення по Вашій заяві поки що неможливо.

Про прийняте рішення повідомимо додатково.

Прокурор області, старший радник юстиції Ю. Тацюра».

Власне кажучи, нічого нового. Прокуратура підтвердила раніше відомий факт: перевірка зіпхнута на органи охорони здоров'я. Типу, розбирайтеся, що там у вас…

…На побачення з Мартою майже біг. Скучив чи що, старий дурень?

Дівчина зніяковіло подякувала за парфуми, щоправда, поспішила зауважити, що допомагає від чистого серця та й результатів поки що немає.