Ірина Солодченко - Неприродний добір

Отже, попереду була робота, від якої повинно було бути добре всім: і молодому хірургові, який набирається досвіду, і невибагливим сільським мешканцям, на яких він має виробити клінічне мислення.

…. Кирпа виявився класним хірургом. Молодого колегу зустрів привітно, вчив напрочуд охоче, і іноді навіть відстібав за асистування. Кирпа брав гроші зі всіх платоспроможних. Адже психологія пацієнтів вироблялася століттями: мало хто зважиться на операцію, не піддобривши перед тим хірурга. Селяни крім грошей несли курей, яйця, шинку, олію, сир та інші сільськогосподарські продукти. Кирпа не гидував нічим… Втім усіх оперував однаково. Андрій помітив, що успіхи та невдачі його старшого колеги майже не залежали від платоспроможності хворого. Нещодавно під час видаленні каменів у нього помер місцевий землевпорядник, а така сама операція у жінки, яка ледве зібрала гроші на ліки, закінчилася вдало. Коли Андрій натякнув про це, старий лис лише посміхнувся.

— Фермер помер від пізньої діагностики й запізненої операції. А що стосується тієї жінки… Розумієш, у мене є навички, є кваліфікація. Так я що, навмисно всередині матері чотирьох дітей тампон залишу? Чи свідомо виріжу селезінку? А!!! Не заплатила?! Мені, загалом кажучи, байдуже платив хворий чи ні. Поганому хірургові плати-не плати, він і прооперує абияк.

— Проте усяко трапляється… — додав Кирпа, очевидно щось згадавши.

Єдино, що пригнічувало — це те, що зазвичай до вечора очі Кирпи меншали й сумнівно блискотіли. Та не тільки в нього… Чоловічий колектив їхньої лікарні частенько займався узливаннями. Андрій не міг стверджувати, що через це хоча б одна операція була проведена невдало (дужа рука Кирпи завжди впевнено тримала скальпель), втім факт лишався фактом. Санітарка тітка Маруся розповідала, що патологоанатом Смідович теж спочатку до чарки тягнувся, та перегодя якось відсторонився, став якимось відлюдькуватим і наразі вважає за краще сидіти на самоті у своєму морзі. Випиває, звичайно, та не часто. «І ти б, синку, не дуже увлікався», — додала жінка… Андрій випив кілька разів за знайомство, а потім почав посилатися на негайні справи.

За тиждень до Нового року пішли чутки про комісію з обласного управління охорони здоров’я, яка розслідуватиме обставини смерті пацієнтки. Завідуюча лікарнею Семенова протелефонувала кожному учасникові тієї трагедії й пояснила, що й кому говорити. На прохання членів комісії молодий спеціаліст Шевчук написав, що 24 листопада 2007 року о третій години ночі у відділення реанімації й інтенсивної терапії надійшла жінка в стані несвідомості. Обстеження виявило зміст алкоголю в крові 0,8 промиллє. Жінка мала блідий колір обличчя та порушену свідомість. Чутливість була відсутня, пульс — прискорений (120 ударів/ хв), температура тіла — 38°. Напруга м'язів живота — відсутня. Призначили інфузійну й антишокову терапію. О п'ятій ранку поставили 3 катетери. Аспірації крові, сечі, калових мас або жовчі не виявлено. В черевну порожнину увели фізіологічний розчин. О 5 годині 30 хвилин — антибіотики парентерально. О шостій ранку стан хворої покращився. О 6.30 артеріальний тиск впав, температура знизилася, обличчя посиніло. Обстеження живота засвідчило наявність некрозу в місцях удавлення й здуття. О 07.05 шкіра пацієнтки набула блідо-сірого кольору із землистим відтінком, покрилася краплями поту. Почалися адинамія, значні розлади подиху й серцевої діяльності, бактеріємія, здуття живота, відсутність кишкових шумів. О 07.10 зафіксована біологічна смерть.

Насамкінець Андрій додав, що аналіз крові згодом показав довгострокове застосування пацієнткою гормональних препаратів, імовірно проти вагітності. Ці препарати вірогідно змазали первісні симптоми. Також смерть пацієнтки можна пояснити обмеженими діагностичними можливостями районної лікарні.

Властиво, все то було правдою, окрім невеличких нюансів. Катетер таки показав внутрішню кровотечу, і Шевчук збирався на свій страх і ризик оперувати, та головлікар телефоном категорично заборонила йому це робити. Коли Кирпі розповіли про те, що відбувалося, поки він ніжився під променями турецького сонця, той спочатку заперечив, що сонце турецьке заслужив перед Богом і перед людьми, а дамочку ту треба було терміново розрізати, промивати й зашивати. Хоча і невідомо, чи врятувало б це її…

На сороковини зібралися у Марининої матері. Прийшли найближчі: двоюрідний брат із дружиною та дві подружки часів проектного інституту.