Ірина Солодченко - Неприродний добір

«Не відволікаючись на їх народження…», — тихо повторила Марина … Нісенітниця якась… «Ви, даруйте, чоловік або жінка?», — запитала голосно в цієї кінської істоти на екрані. А в титрах прочитала: Людмила Лаврова.

— Лаврова….Ох, Лавро-о-о-ва! А в мене й так безліч прав…. І «найулюбленіше» моє право — працювати до кривавого поту, як остання худобина. А ти ще хочеш забрати в мене право народжувати своїх дітей? А-а-а-… Зрозуміло. Лаврова хоче, щоб усі жінки мали право мати такі самі кінські морди… Ну й Лаврова… А от Дмитрикова дружина — просто мила дівчина, як ти сказала — «охоронниця вогнища». І цій суці так щастить по життю, що вона ніколи не працювала, а завжди мовчала. Навіть тоді, коли чоловік тижнями не з'являвся дома… Щоправда, тепер вона «трудиться»… Перетрудилася у своєму бутіку…. А колишній чоловік дотепер про неї піклується… Нещодавно Дімочка приїздив з Франції і жив дома два місяці, наче й не було нічого. І подарунків їм навіз цілий віз.

Сьорбнула теплого шампанського, яке зашипіло і потекло повз рота. І що ця Лаврова говорила? Не треба дітей виношувати? Згадала, як лікувала зуб у приватній клініці. Стоматолог була вагітною чи не на останньому місяці. Марина поцікавилася, хіба зручно їй працювати зігнувшись? Мабуть то шкідливо для дитини? Стоматологіня поспішила запевнити, що все гаразд. А потім призначила прийти за тиждень. Марина сторожко подивилася на її живіт і запропонувала прийти раніше, бо бажала, щоб зуб доробила саме вона. Та стоматологіня заспокоїла: «Навпаки, я на той час вже народжу й буду на роботі». «Як народите? Звідки ви знаєте, коли ви народите?», — обережно запитала. Від відповіді в неї волосся сторчма встало. «Завтра. Стимуляцію зроблю. Я вже все розрахувала. Завтра народжу, тиждень полежу — і знову на роботу. Дитина з ким буде? З нянькою, звичайно! Годувати? Так хто зараз годує? Укол зроблю — і молоко щезне!».

Вона знову ковтнула шампанського і згадавши про чоловіка заревіла білугою … Адже в неї є чоловік! Та ще який… Найкращий! Ліпше всіх цих віталиєв і кирилів разом узятих. І раптом схотілося побачити Олега… У її подружок не було й такого чоловіка. І не буде ніколи. Вони всі їй заздрили, а вона, як остання ідіотка, присвятила своє життя цій проклятущій фармацевтичній фірмі, наслухавшись лаврових з їх кінськими мордами.

Погойдуючись, натягла на себе чорний плащ… Зараз вона поїде на дачу й скаже Олегові, що він — найліпший, і що вона повертається до проектного інституту… Подалі від цієї відповідальності, яка так тисне на неї. Подалі від свого заступника зі скляними очима, який задає їй питання, на які вона не може відповісти. О! Клятий заступник! Такий ні перед чим не зупиниться. Такий зжере й не подавиться. Такий на її кістках полізе кар’єрними сходами!

… Але в неї такий чоловік…В Римі його ледве не поцупила одна італійка. Він хизувався там у білосніжному костюмі, а ці безсоромні макаронниці постійно до нього чіплялися. На законну дружині — жодної уваги! Якось у кав’ярні підійшла офіціантка: «Сеньйор, сеньйор…» і додала щось англійською. Олег вийшов… Марина почала вже хвилюватися, а потім наблизилася до відчиненого вікна й побачила, як одна чорнява красуня тягне його за руку й белькоче: «Gratis, biondino! Bello!». Потім чоловік пояснив, що його переплутали з іншим хлопцем у білому костюмі, який напередодні тут з кимось побився. Аби не бентежити відвідувачів своєю присутністю поліцейський викликав його на вулицю.

…Най саджає свій город, вона навіть допомагатиме йому викопувати картоплю. До чорта басейн! Грошей доста, аби до пенсії не працювати. Ніяка вона не леді, а та сама дівчина з робочого селища. От… сьорбала шампанське просто із пляшки. І навіть на думку не спало культурно пити напій з келиха. Вони знову будуть щасливі разом, як тоді, раніше… Зараз вона звалиться йому як сніг на голову і ….

Марина попленталася до автостоянки. У голові шуміло, але вона знала своє вміння водити у будь-якому стані. Сіла до автівки, вийняла косметичку й звичними рухами нанесла макіяж… Побризкалася дорогими парфумами. З салонного дзеркала на неї знову дивилася впевнена у собі доглянута жінка. Таки косметичні салони дарма грошей не беруть. Сунула косметичку до сумки, а мобільний поклала на пасажирське сидіння…

… Щойно від'їхала — улупив дощ. Та за годину її автівка вже повертала на ґрунтову дорогу. На годиннику — пів на дванадцяту. Тепер до дачі — дрібниці, два кілометри. Та ба — шлях загородили дві вантажівки, які стояли поруч.