Ірина Солодченко - Неприродний добір

І якщо життя настирливо пропонувало купувати кохання, то нехай це буде хтось без клімактеричних перепадів настрою. Тож з хлопчиною не варто затягувати… І за тиждень шовковистим голосом досвідченої серцеїдки вона запропонувала Кирилові повечеряти разом. Хлопець швидко й радісно погодився.

Так вона віддалила від себе Віталія й насолоджувалася новим захопленням. Таємні зустрічі Марина влаштовувала в готелях, а іноді навіть запрошувала юнака до себе додому. А як було приємно ходити Шарм-ель-Шейхом у супроводі атлетичного красеня! Згодом Кирило попросив в борг на два роки 5000 доларів, яких йому не вистачало на придбання автівки. І отримав без усілякої розписки. Відтепер білявий веселун залежить від неї два роки, а більше і не треба.

…Життя налагодилось. Марина Томашенко знов контролювала ситуацію. Престижна посада, квартира, дача, чоловік, син, молодий коханець і тепер навіть амурні історії за плечима. Що ще треба жінці сорока п'яти років? Є про що розповісти подружкам.

І вона розповідала. Спочатку про роман з директором дружньої фірми. Цей палкий персонаж оволодів нею просто на робочому місці! Потім їх побачення перекочували у готелі, і щоразу мусила приходити до тями перед тим, як з'явитися чоловікові на очі. Далі у її життя увірвався колекціонер картин — акціонер Рахманов. То було щось! Коли приїздила до Києва у відрядження, вони завше повечеряли у ресторані, після чого Рахманов відвозив на свою дачу, стіни якої були встелені розкішними полотнами знаних на весь світ живописців. Ці дні вона ніколи не забуде! Що? А…Так то було паралельно. Тут у місті — директор дружньої фірми, а Рахманов — у Києві. Один одному не заважали. Щоправда, колекціонера довелося залишити через його нестерпні східні ревнощі. До кого?.. Так до кого ще, як не до генерального директора Косих! Той взагалі втратив через неї розум! Нехай роман з генеральним довго не тривав, проте залишив коштовні подарунки. І Марина демонструвала подружкам великі сережки у вухах, які купила півроку тому в ювелірному магазині.

А увесь цей час стежки вільної не мала через водія їхньої фірми… Та шкодувати нема про що… Водій виявився неперевершеним коханцем! Заради нього вона припинила відносини з остогидлим директором дружньої фірми… Іноді вони, звичайно, зустрічаються, проте водій… О! Д-у-у-у-уже начитаний, милий, делікатний, ерудований…. За ним бігає пів-фірми й навіть красуня юристка… А за цією юристкою впадає такий собі старший менеджер… І от дівчині, яка втратила останню надію завоювати водія-філософа, доводиться задовольнятися підстаркуватим старшим менеджером…

Але тепер — зовсім інша справа… Кирило — це юність, і з ним вона почувається молодою. Зрозуміла річ, доводиться всьому вчити недосвідченого у питаннях сексу юнака… Бо наексперементувалась у житті досить. Адже до цього в неї були. І Марина загинала пальці: чоловік, директор дружньої фірми, акціонер Рахманов, генеральний директор Косих і не абиякий водій, а філософ. Ой, зовсім забула! Ще в турпоході був один… Тут вона затнулася, згадавши, що подружки трохи ознайомлені з її турпоходами… Та то було несерйозно, намагалася викрутитися. Колись ходила у гори без Олега… Як без Олега? Зроду вона без нього в походи не ходила! Остаточно заплутавшись, Марина додала: «Дійсно, той не враховується, бо я йому так і не віддалася».

Подружки слухали роззявивши рота і пекли раків від сорому за своє сіре і нудне життя…

Якось у середині листопада директор попросив Марину терміново зайти до свого кабінету. Був не один — у кріслі сидів молодик років тридцяти с з відчуженим виразом обличчя.

— Тепер у тебе буде заступник, — оголосив директор, радісно потираючи руки. — Сподіваюсь, ви спрацюєтесь. Ти давно потребуєш заступника, і не сперечайся. А то все на собі тягнеш. А Юрій Олександрович працював і податковим інспектором, і головним бухгалтером, і в аудиторській фірмі. Скрізь працював. Кабінет у тебе великий, то поки посидите разом… А там щось вигадаємо.

Молодик підвівся й ледве схилив голову на знак знайомства. Ані найменша посмішка не скривила його тонких прямих губ. Серце Марини стислося у передчутті чогось недоброго… Проте й знаку не подала, а весело потягла Юрія Олександровича до свого кабінету, намагаючись одразу зав'язати з ним добрі стосунки.