Ірина Солодченко - Неприродний добір

Після вечері її хутко допровадили туди де взяли. Сам Косих провів даму до дверей готелю і чемно подякував за чудовий вечір. А натяк про те, що завтра звіти приймуть без затримок, свідчив, що екзамен Марина сдала на відмінно. Вже б і розпрощатися, та старий на лиху годину якось по-дитячому сором'язливо запитав чи можна поцілувати чарівну леді в щічку.

— Можна й потрібно, — розсміялася «леді» точнісінько як Катя Горицвіт.

Та старий пустун вп'явся просто в губи!

…. Перед сном вона ще довго сиділа на балконі у плетеному кріслі і дивилася на кольорові вогні вечірнього Києва. У душі народжувалось якесь нове почуття приналежності до цього великого міста… Боже, а про Віталія вона зовсім забула! А з іншого боку, хто такий Віталій і на що ця шоферня розраховувала? Поступово вирішила, що зовсім не обов'язково і перед директором звітувати за цю безневинну вечерю.

В душовій знову бракувало додаткового рушника… Ну завтра ця покоївка отримає прочуханку!

Віталій зрозумів, що ним знехтували, проте не подавав жодного знаку. Директор теж мовчав. Помалу колишня впевненість зайняла своє законне місце, і Маринине життя знову увійшло в звичайну колію..

… Якось восени трапилось їй поїхати з Віталієм до податкової інспекції. Завше звіти здавала Полінка, та тут був особливий випадок: назрівала документальна перевірка, і потрібно було з деким зустрітися. Віталій мовчки крутив своє кермо і на розмови не відволікався. А Марина, навпаки, спочатку торохтіла абищо та скоро втомилася і теж затихла.

Раптом, наче і не він, Віталій миролюбно запитав:

— Маринко, а ти знаєш яка різниця між калошами і галошами?

— А що? — сприйняла питання як знак до примирення.

— Та ні, нічого. Просто цікаво…

Щойно дісталася до свого кабінету — полізла в Інтернет і знайшла там статтю «ГАЛОШИ или КАЛОШИ». Там писалося, що можна казати будь-як, проте краще — «калоши». Через «К».

Закортіло з кимось поділитися, якого розумного водія мають: піднімає питання, над якими навіть Інтернет сушить голову. Та вже у дверях до кімнати бухгалтерів почула голос юристки. Захлинаючись від реготу, Катя розповідала, як Віталій всіх замучив своїми галошами-калошами. Три відділи не працюють, а лише сперечаються, чим калоші відрізняються від галош. А насправді — питання не варте ламаного шеляга. Яка різниця? Німецькою — Kaloschen, французькою — galoches… До речі, в українській мові такої проблеми нема. Ми кажемо — калоші та й годі.

Благословивши небеса за те, що вони послали їй юристку Горицвіт, Марина зробила вигляд, ніби в тій кімнаті їй потрібна якась тека. А Катя вела далі:

— Я ж його привантажила іншою морокою: матрас чи матрац? Він там бігає зараз, в книжках своїх риється… І не знає, бідолашний, що це знову проблема північних сусідів. Українці кажуть — матрац.

Та хай йому чорт, тому Віталію. За місяць — «Нам 5 років» і відкриття чергової аптеки. Приїде генеральний директор корпорації! А вона вже спізнюється на перший сеанс курсу омолодження до Салону краси.

… «Нам 5 років» святкували з розмахом. Орендували зал в оперному театрі, і сам Косих вручав працівникам фармацевтичної ниви грамоти, пам'ятні медалі й коштовні подарунки. Марина ретельно підготувалася до цього знаменного дня. Цього разу вона вдалася до послуг модельєра, який підібрав вибагливій клієнтці ошатний блискучий чорний костюм із цупкого ацетатного шовку. Довга спідниця з розрізом позаду чудово облягала її схудлу фігуру, щоправда, проклятий живіт довелося затягти корсетом.

Корпорація не залишила головного бухгалтера без уваги. На сцені генеральний директор передав їй до рук мобільного телефона Nokia останньої моделі і гучно виголосив: «За звитяжну працю!». При цьому він намагався погладити своїм великим пальцем тильну частину її долоні, а потім навіть примудрувався поцілувати майже в губи. Як того разу…. Насамкінець прошепотів: «Побачимось на бенкеті. І не здумайте втекти!». «Та що ви!»- поспішила Марина заспокоїти свого залицяльника.

Бенкет вели відомі російські телеведучі, які влаштовували всілякі конкурси, розігрували путівки до Єгипту. А в перервах між конкурсами співали підтоптані «зірки» російської естради… Під час танців Марина мала певний успіх. Увага чоловіків підбадьорювала: там — Косих витріщився, з кутка ревниво позирає Віталій, а директор дружньої фірми вщипнув своїми наманікюреними пальцями і пообіцяв вкрасти.

Спочатку Косих поводився на диво демократично. То запросив танцювати шефиню, то юристку Горицвіт, яка неохоче відірвалася від свого старшого менеджера. Та далі танцював лише з головним бухгалтером. Це було зухвало, але в голові миготіло: «Нехай бачать!». От юристка гарцює увесь вечір зі своїм старшим менеджером, і як з гуски вода. А старший менеджер — така устриця, що навіть директор його трохи побоюється.