Ірина Солодченко - Неприродний добір

— Що?

— Ледве розуму не лишився…. Довелося викликати швидку…

— А у всьому винна держава, — рубонула монстр фармацевтичного обліку. — Навіщо скасували обов'язковий аудит? Та подейкують, що незабаром його знов повернуть. У мене є зв'язки в Спілці аудиторів, і я це напевно знаю. Я про це ще напишу.

— А ви ще і пишете?

— Так… Веду рубрику «Ревізорські посиденьки» в одному бухгалтерському журналі.

Зненацька бідна жінка почала гикати. Не допомогла і мінеральна вода, дбайливо підлита Віталієм у її склянку. Зоя Степанівна побігла до туалету і ледве встигла почути, що на неї чекатимуть ззовні.

У машині Раїсу навмисно посадили попереду, і вона розповідала там водієві щось про важке дитинство під Маріуполем. А монстр всіх обліків і далі правила про те, що аудитори є найкращими друзями головних бухгалтерів.

— Мариночко Олексіївна, ми приїхали вам допомогти! Гик! Ми — ваші захисники. От прийде податковий інспектор, так він по-іншому з вами розмовлятиме — мовою штрафних санкцій! Ви вибачайте, але так склалося, що роботу аудитора оцінюють за кількістю зауважень. А якщо я нічого не знайду? Який я тоді… гик… аудитор? Та не за горами час, коли аудиторські фірми контролюватимуть нарахування й сплату податків. Про це я теж писала у своїй рубриці. Як? Ви не читали? Незабаром податківців скоротять… А ви знаєте, що на їхнє утримання з Державного бюджету України витрачається більше 3 мільярдів гривень на рік? За аудиторами … гик…майбутнє! Тільки о другій годині ночі перевіряльниць, нарешті, упхнули до готельного номеру, який вони ділили на двох. Дорогою додому Марина бушувала. — Податківці на такі дріб'язки, які вони мені понаписували, не звертають жодної уваги! Вони будуть копирсатися в питаннях, які коштують мільйони, і які мені ці нездари так і не пояснили. Гарний аудитор — не той, котрий пише 100 аркушів про відсутність підпису або печатки. Аудитор повинен надати кваліфіковані, підкріплені законодавством консультації, і нести за це відповідальність! — А чого ви не покликали когось більш грамотного? — Хіба ми обирали? Головний офіс нав'язав… Податківцям менше штрафів платиш, ніж цим «захисникам»… Потім вони разом посміялися над тим, як Раїса зерном торгувала, і Марина згадала, що дома її ніхто не чекає: чоловік, як завжди, на дачі, а Ігорьок поїхав з класом до Будапешту. Дивуючись сама з себе, вона запросила Віталія на чашку кави. Той подивився на годинник і сказав, що поспішає додому. Чорт…. Як неприємно…. Мав би щось інше вигадати… Казка вмить щезла… Несподівано він притяг її до себе й вліпив довгий, дуже довгий поцілунок. — Я дійсно сьогодні не можу, Маринко… У дружини — день народження… Давай наступного разу? То була вагома причина. Казка повернулася…..

… Аудиторки збиралися вирушати. Вкотре Зоя Степанівна переконувала, що нема з чого хвилюватися. Звісно значну частину зауважень вони усунуть і скажуть там, у головному офісі, що головний бухгалтер фармацевтичної фірми — кваліфікований і досвідчений фахівець.

Перевіряльниці дійсно багато чого видалили, та перед цим Полінка три дні з ними марудилась, відстоюючи кожний пункт. Щодо ПДВ, то Зоя Степанівна назвала це питання дуже заплутаним, але пообіцяла порадиться зі столичними світилами податкового обліку і потім перетелефонувати. Це вже скидалось на особисту ласку… Марина хотіла сказати, що їм пристойно заплатили за те, щоб вони самостійно розплутували всі хитросплетення законодавства та вчасно згадала, що і сама отримує неабияку зарплатню…

… До кабінету зайшли Галя з Полінкою аби з’ясувати деякі деталі звіту. Затим години зо дві вони демонстрували аудиторкам проставлені печатки, дописані накази й усунуті дрібні помилки. Далі ще з півгодини вислуховували розповідь Зої Степанівни про доньку, яка проживає в якості законної дружини в одній із країн Карибського басейну і має дивовижних діточок-мулатів.

Востаннє монстр всіх обліків здивувала, коли сплеснула руками і бовкнула:

— Дівчата! Ой! Зовсім забула! Наступного разу я вам привезу косметику Оріфлейм.

Запанувала могильна тиша… Першою не витримала Полінка:

— Дякуємо…У нас тут своїх вистачає…

А Марина пошкодувала про те, що педалювала питання з ПДВ. Ще роздзвонить там, у Києві, що в неї з податками не все гаразд.

…Зайшов Віталік за речами. З того вечора вони ще не бачилися… У Марини солодко защемило в грудях: вже не ниточка, а маленька таємниця зв'язувала їх.