Ірина Солодченко - Неприродний добір

…Наприкінці літа пара їхала у відрядження до Києва в чудовому настрої. На вулиці — спека пекельна, дихати нічим, а в щільно запечатаній іномарці затишно і прохолодно від працюючого кондиціонеру. Передбачалося, що після того, як Марина владнає всі справи у головному офісі, вони разом повечеряють і… Обоє припускали, що може бути потім, але — жодного натяку. Відносини їх наразі перебували на грані: або ось-ось перейдуть на наступний рівень, або назавжди перетворяться в дружні стосунки. Марина давно це відчувала та була неспроможна змінити ситуацію. Робота поглинала дощенту, і коли Віталій приходив за талонами на бензин, її вистачало лише на те, щоб відвести на хвилинку очі від екрана комп'ютера й вимучити себе криву посмішку. Який там флірт… Та й чоловік з свого боку нічого не пропонував… Попри все, коли хтось проказував його ім’я, вона нашорошувала вуха і уважно ловила будь-яку інформацію… Втішливий, люб'язний, милий, багато читає і таке інше. А що дружина? Ніхто не знає. Ніколи нічого не згадував. І то добре…

І от сама доля надавала шанс.

… Цілий день вона намагалася здати корпоративні звіти. Ходила з кабінету до кабінету зі своїми резонами, але ніхто нічого не хотів слухати. Двічі Марина навіть завітала на прийом до генерального директора, та все марно. Сиділа з калькулятором і вкотре перераховувала цифри… Зганяла гнів на Полінці за її неспроможність дружити з копійками. «Наступного разу сама поїдеш здавати!»- кричала в слухавку. «Поїду й здам», — відповідала та наче не було нічого. От стерво… І як працювати з такими кадрами?

Важкуватий і стриманий, генеральний директор Косих ніколи ні на кого не підвищував голосу. Густа сива шевелюра, низькі кошлаті брови — викапаний Брежнєв. Терпляче й помірковано він вихваляв нові звіти, розроблені головними фахівцями корпорації — випускниками Оксфорду та Кембриджу. На заперечення, що ті оксфорди з кембріджами вже замордували своїми формами, щораз новими й все більш складними, генеральний лише всміхався. А наприкінці дня запросив несприйнятливу до усього нового бухгалтерку повечеряти разом у ресторані, де він докладно пояснить політику корпорації.

Віталій тинявся десь Петрівкою і радісно погодився під'їхати до головного офісу о шостій. Поки чекала машину, розмірковувала чи варто радитися з директором щодо майбутньої вечері. Та кінець-кінцем вирішила не відволікати його від важливих справ такими дурницями.

Дізнавшись про кардинальну зміну планів Віталій насупився, а на запитання чи вечеряти йому на самоті почув недбале: «Як знаєш…». Тут не до сантиментів з водієм, коли в голові лише одне питання — як поводитися під час вечері. Недоступно? Розкуто? Вирішила бути чарівною як…..як… як юристка Горицвіт!

Якби-то з кимось порадитися! Та з ким?

Рівно о 19.00 до готелю підкотив розкішний «Bentley» кольору бордо…. Лисий водій висунувся з віконця і помахав їй рукою. Яке неподобство! Підходити? Та куди вже діватися?… Дорогою Косих хекав позаду, а під'їхавши до шикарного ресторану, вийшов сам і допоміг своїй супутниці вилізти з переднього сидіння. Метрдотель провів пару до найкращого місця коло вікна. Косих, напевно, тут усі знали. І не дивно… Пізніше Марина довідалася, що він був власником цього закладу.

… Звучала приємна жива музика background, скрипаль виводив протяжливий блюз, а потім наблизився і хвилин п'ять грав лише для них. Марина була збентежена… Хто ж знав, що доведеться такими шикарними ресторанами швендяти? І поклала руки на коліна, начебто задля того, щоб замаскувати простацьку шовкову сукню — на кремовому тлі великі синьо-жовті квіти.

Косих тим часом статечно простягся у широкому фотелі, розчепіривши товсті стегна. Вимуштруваний офіціант — чоловік середніх років зі шляхетною сивиною на скронях і схожий радше на закордонного міністра економіки — майже не відходив від них, а повсякчас розливав вино й напої, а Косих просто сидів склавши руки на череві.

Поступово з’ясувалося, що генеральний полюбляє провадити дружні бесіди у неформальних умовах. Його спіч про політику корпорації і види звітності, які невпинно плодять оксфорди з кембриджами, справляв враження. Потім за протоколом детальна автобіографія — все життя на керівних посадах, спочатку по партійній лінії, а в дев'яностих — заступником Міністра охорони здоров'я. Теперечки от сприяє великому приватному бізнесові. Коли Марина втямила, що ніякого романтичного присмаку ця зустріч не має, то стала почуватися вільніше. Просто вечеряють і все… Властиво, вона — цікава доглянута жінка. Чому б ні?