Ірина Солодченко - Неприродний добір

Галя й Зіна з усіма їхніми недоліками перебували під повним контролем головного бухгалтера. Вони лестили їй, піддобрювалися, совали на свята подаруночки. А от чорноока швидка Полінка — ще та гадюка… От і сьогодні… Приперлася на роботу в джинсах, хоча адміністрація не раз нарікала на неприпустимість такої форми одягу. Так чи не так, а скоріше за всіх упоралась з продуктами, що потрапили під руку. Порозкладала сир, рибу і канапки по тарілках, які сама знайшла, ні в кого не питаючись. Не ті тарілки? Ці теж придатні… Полінка працювала на фірмі ще з дня її заснування. Марина звикла вести бухгалтерський облік в Excel, а ця з власної ініціативи почала впроваджувати бухгалтерську комп'ютерну програму. Яку роботу їй не даси — миттю автоматизує. Помиляється і йде далі. На дріб'язках не зациклюється. Така 2 гривні 97 копійок шукати не буде! Скине на витратні рахунки й забуде на віки вічні. Закони й нормативні акти Полінка інтерпретувала самостійно, не чекаючи розпорядження начальства. Вона ненавиділа газету «Твій баланс», вважала її містечковою і зневажала бухгалтерів, які її читають. Втім дівчина була її головним болем, бо трималася незалежно, за місце не чіплялася і начальниці своїй в вічі не заглядала. Психологічно з нею було важко, і навіть «Твій баланс» Марина читала потайки, щоб не бачити кривої усмішки своєї підлеглої. Якось Галя насексотила, що дівчина на всіх кутках жаліється, як їй набридло задарма консультувати головного бухгалтера з питань податкового законодавства. Тож, най лише впровадить програму, а далі розмова піде в іншому напрямку.

Проте, зараз Марина любила всіх і навіть Полінку Вона весело скомандувала занести додаткові стільці із сусіднього кабінету і побігла до себе причепуритися.

… Подивилася в дзеркало й остовпіла. Відтіля на неї дивилася надзвичайно зморена бліда жінка з темними колами під опуклими очима і тоненькими сірими губками. Фігуру її щільно облягав креповий костюм, і крізь довгу вузьку спідницю бридко випиналося округле черевце. Чомусь згадалося, як днями вона йшла сходами у податковій, і її обігнали молодики, один з яких скрикнув: «Тітко, дайте дорогу!». Марина швидко закрилась на ключ і уважно вивчила кожну рисочку навколо очей… Та найбільше її вразили довгі й глибокі носо-губні зморшки, яких ще вчора начебто й не було. Вона витягла із сумки тональний крем, намастила обличчя й широко посміхнулася. Та зморшки навколо рота стали ще виразнішими. Їй стало шкода себе. Як так? Адже ще вчора її називали дівчиною… Невже молодість проминула? Та вона ще й не жила зовсім! Так, лише примірялася…

…Ніхто не помітив, як з кабінету головного бухгалтера вийшла зовсім інша людина. Директор з дружиною і іншими колегами вже сиділи за накритим столом, який вгинався від смачних страв. Пішли офіційні тости, квіти, подарунки й поцілунки. Марина дякувала, цьомкалася з усіма, та думка про кляті носо-губні зморшки не давала спокою. Здавалося, всі бачать, як невправно вони зашпаровані тональним кремом.

Раптом звернула увагу на старшого менеджера, який щось шепотів юристці Каті Горицвіт. Юристка, гарненька донька завідуючої однієї з аптек, слухала набагато старшого за неї дядька і глузливо посміхалася.

Підвівся директор і запропонував випити чарку за цінного працівника, прекрасну жінку і чуйного товариша — головного бухгалтера їхньої фірми. Затим подарував три міні-флакони парфумів Estee Lauder. Вся жіноча частина, окрім юристки, яка була захоплена балачками старшого менеджера, метнулася бризкатися пахощами. А Галя з Зіною лише нюхнули флакона і заходилися відсувати стіл з наїдками, щоб звільнити місце для танців…

…Щойно розчервоніла від хаотичних танцювальних рухів іменинниця присіла, як над нею схилився директор і пошепки запропонував вийти до коридору. Там він запитав, чи отримала вона електронкою новий штатний розпис. Ще не встигла, була заклопотана… Не дослухавши її, директор попередив, що новій штатці треба забезпечити повну конфіденційність. «Ніякого витоку інформації, — вимогливо розтлумачував. — Відтепер шість робітників керівного складу становлять еліту фірми, і тільки офіційна зарплатня в них, тобто в нас, зашкалить за 3–5 тис. у.о. Про платню в конверті поговоримо пізніше… Решта отримуватимуть по 500–600 баксів. Різниця істотна, і якщо підуть чутки то… Сама розумієш…». Марина спочатку вирішила, що вона чогось не дочула. У їхньому місті такі суми не вкладались у голову. Лікарі одержують щонайбільше 1200 грн, а головний бухгалтер дружньої фірми 1000 доларів, і це вважалося вище даху. Потім шеф додав, що на тижні вони приєдналися до корпорації і тепер їй частенько доведеться їздити у відрядження до Києва, а може навіть і за кордон.