Юрий Щербак - Бар'єр несумісності

Людина має безліч різних вимірів, і ніхто не в силі відповісти, який з цих вимірів головний, який конче потрібен людству, а який є зайвий, другорядний, такий, що не може визначити самодостатньої людської суті. Припустимо, що інтелектуальний рівень Гітлера дорівнює 100 одиницям, але він був і залишається одним із найкривавіших тиранів в історії людства й нема йому і не буде прощення. Припустимо, що інтелектуальний рівень останньої санітарки з моєї клініки дорівнює 1, але вона була і буде однією з тих, на яких тримається світ, — людиною безмежної доброти й відкритого серця. Припустимо, що живе десь на землі злий і неінтелектуальний горбань, але й він може прислужитися людству іншими якимись своїми якостями, хоча б умінням вирощувати прекрасні квіти, тобто майстерністю своїх рук. Це — аксіоми, які доводиться, на превеликий жаль, витлумачувати сьогодні представникові інтелектуальної «еліти». Це тим прикріше, що йдеться про лікаря, моральним обов'язком якого є допомагати всім стражденним, усім убогим тілом і духом, незалежно від їхнього становища на щабелях суспільної ієрархії.

Неприйнятні й погляди автора (й М. М. Амосова разом із ним) про запрограмованість усього сущого на землі. Б. М. Голуб потрапив у полон однієї шкідливої ілюзії. Його, неофіта в науці, зачарувала псевдодовершеність природи, її механізми, що вражають злагодженістю. Ця нелюдська, містична злагодженість і доцільність гіпнотизує багатьох дослідників, примушує їх відшукувати в природі загальну, наперед визначену Програму, що, по суті, рівнозначне визнанню існування Вищої Волі, Бога чи гегелівської Абсолютної Ідеї. Бо якщо в природі є програма, то це значить, що хтось її наперед уклав.

Ідея жорсткого механістичного Бога-Програми проголошується автором, котрий вважає, що стоїть на позиціях новітнього матеріалізму. Замість того, щоб воскресити й віднайти умовного бога (як ідею добра й гуманізму) в серцях людей, автор починає шукати справжнього БОГА (соромливо названого Генеральним Конструктором) у високоорганізованих системах. Ідея запрограмованості нашого світу — це ідея поразки людини, яка ніколи не вийде поза межі, окреслені творцем. Але це неправда! Якби так було, то не було б еволюції, не було б тисяч раптових стрибків, неймовірних із погляду запрограмованості, не було б фантастичних подій, завдяки яким природа вічно оновлюється та відроджується.

Ні, шановний Борисе Миколайовичу! Природа не керується жодною ідеєю чи програмою. Природа дуже нерівноцінна на різних рівнях і в багатьох своїх виявах далека від раціональної запланованості. На вічнозеленому дереві природи є багато кволих гілок, безліч випадкових, непотрібних і алогічних відгалужень. А ми, люди, — мов беззахисне листя, — ми легко осипаємося з цього дерева під холодним подувом вітру. І наша місія, як лікарів, — зміцнити те листя, сприяти розквіту того дерева.

Співаючи осанну новітнім здобуткам науки в галузі трансплантації, Б. М. Голуб демонстративно абстрагується від моральної оцінки цих відкрить. Спекулятивними розумуваннями на теми Марії Склодовської-Кюрі, Пастера, д-ра Скотта та Дженнера він намагається зняти будь-яку моральну відповідальність сучасних учених за наслідки їхніх відкрить. Та перш ніж проголошувати еру тотальної Трансплантації, треба ще подумати — чи варто змішувати людей, народи, мови, звички у суцільній гомогенності сучасного життя, чи варто руйнувати бар'єри несумісності. Природа не терпить брутального втручання в ті тонкі й потаємні майстерні, де кує вона свою чарівну зброю — рівновагу . Рівновага рятує цей світ од хаосу й ентропії: рівновага страху і мужності, рівновага світла і темряви, рівновага зла й добра, рівновага засобів нападу й захисту. Горе тим, хто порушить рівновагу в природі!

Внаслідок невідомої мутації, викликаної, можливо, вибухами водневих бомб, зареєстровано потворне збільшення кількості морських зірок, котрі пожирають коралові рифи на Тихому океані. Під загрозою опинились лагуни казкової краси, береги Австралії, досі захищені рифовим бар'єром, а також острови Гуам, Сайпан, Фіджі. Чи не уподібнюються ті, хто сповідає нове кібернетизоване віровчення, до морських зірок, що знищують моральні бар'єри, не думаючи про можливі наслідки цієї небезпечної руйнівної праці?

Я не проти проникнення точних наук у медицину. Я не проти застосування автоматів, як допоміжних засобів діагностики. Я не проти того, щоб медицина поєдналася з біохімією, біофізикою та кібернетикою. Але я рішуче проти підміни лікарської совісті псевдонауковими критеріями, які суперечать одній з головних засад людського співіснування: не роби Петрові того, чого б собі не бажав.