Ірина Солодченко - Перекручена реальність

– Скажіть, яка методика підтверджує ваші висновки?

– Конкретної методики із цифрами, дослідженнями, які б установлювали емоційний стан у момент здійснення злочину, не існує.

– Минулого разу ви сказали, що застосовували методику Векслера. Як Векслер вам допоміг оцінити емоційний стан?

– Дана методика вимірює інтелект. Вона видає тільки цифри. У даному конкретному випадку вона була недоцільна. Те саме стосується таблиць Шульца.

– Шановний суд, прошу відзначити в протоколі, що минулого разу експерт стверджувала зворотнє… Чи розглядалося експертом ймовірність виникнення когнітивного дисонансу, тобто негативного спонукального стану, що виникає…

– Суд просить адвоката перекласти все це на нормальну мову. Ви самі це ледве виговорюєте…

– Добре… Чи розглядалася пані Кравцовою ймовірність виникнення когнітивного дисонансу, тобто негативного збуджувального стану, що виникає в ситуації, коли суб'єкт має у своєму розпорядженні суперечливі знання, тому що за свідченням підсудний чекав однієї реакції, але одержав іншу?

– Ми з'ясовували тільки такий емоційний стан, який міг істотно вплинути на емоційний стан і поводження підсудного. А вивчення самого злочину, делікту не є в компетенції психолога.

– Тоді скажіть, будь ласка, що вам заважало дослідити цей негативний збуджувальний стан?

– У постанові про призначення експертизи питання не ставилось.

– Чи враховувався експертом Кравцовою факт спеціальної підготовки підсудного у військах спеціального призначення і варіанти його поводження в екстремальних ситуаціях? Чи запитувалися експертом результати останньої щорічної психодіагностики Забарова, як колишнього співробітника Міністерства оборони?

– Ні, бо не вважала за потрібне. Але його підготовку я враховувала. У матеріалах справи була чудово представлена його неформальна характеристика з описом особистості.

– Питань більше немає.

– Добре, ми відпускаємо експерта й приступаємось до зачитування протоколу відтворення подій…

Всі уважно слухали деталі той події, переслухані вже багато разів. Подруга Забарова, мила, худенька, дуже втомлена дівчина сховала обличчя в долоні. Потім вона увесь час задумливо дивилася у підлогу і начебто знову переживала ті події. Напевно їй було дуже боляче… Адвокат Куреник втупися у вікно, склавши руки на грудях. Ніна колихала головою… Вона думала про гроші, які їй передав адвокат Куреник від імені цієї білявки. Спочатку сума здалася їй величезною. Але в доларах, це виявилося всього три тисячі…. Треба змінити роботу. Вона кине пошту і піде працювати продавчинею… Придбає пристойний зимовий одяг… А решту покладе на депозит. То буде синові на навчання. Вона його возитиме у іншу школу, не на слобідці. Або… Таки поїде в Італію на заробітки… І знову уявила цю сонячну країну… Європа, готичні собори… Заробить там гроші… І то буде інше життя… Життя в Європі. Згодом забере й сина, бо в Італії теж є школи…А чом не так?

Вона зиркнула на дівчину Забарова…. Без сліз на неї було дивитися неможливо… Вона була там, на місці події, там, де трапилося те, що перегорнуло їх життя так січко й так грубо. Адже збиралися одружуватися, мріяли про донечку…

«… він поставив статиста на місце Прокопчика…. Свідок поклав статиста на місце, де лежав потерпілий….Свідок пояснив…Далі слідчий дозволив поставити запитання свідкові.. ».

Опісля адвокати зажадали додатково допитати свідка Кравченко, та суддя не побачила в цьому необхідності. Всі свідки вже допитані, всі експертизи пройдено….В слуханнях знову оголошується перерва…

Та письменник усього цього вже не бачив і не чув. Він вислизнув із залу засідань півгодини тому, бо неспроможний був витримувати такої наруги над собою… В цій тісній залі не вдалося примоститися скраєчку чи на задній лаві . Природно, що сторони не воліли сидіти поруч, і порожнє місце було тільки посеред єдиної лави. Тому сьогодні він сидів між Ніною Короєдовою та матір'ю Забарова. Ледве не збожеволів за цей час…По обидва боки – нестерпний людський біль… Біль сестри, яка втратила родинну душу, з іншого боку – біль матері, син якої сидів за ґратами. На перехресті цих душевних страждань можна було здуріти. Письменник відчував, що стіни цієї кімнати просякнуті горем, лихом, бідою, нещастями… І якщо до цього він знаходився осторонь, то сьогодні опинився в епіцентрі подій. Недоброзичливі погляди учасників судового засідання: хто це? Що тут винюхує? Письменникові в якусь мить стало страшно…