Ірина Солодченко - Перекручена реальність

Нарешті ввійшла суддя Дорош, і всі піднялися.

– Сідайте, судове засідання триває. Сьогодні удруге допитуємо експерта Кравцову. Прошу задавати питання по суті й тільки такі, які стосуються проведеної психолого-психіатричної експертизи…Експерт Кравцова, прошу вас відповісти на додаткові питання адвоката підсудного..

– Скажіть, будь ласка, психологія – це медична галузь людських знань або спеціальна?

– Вважаю, що це питання не є у компетенції психолога.

– Чи правильно розуміє адвокат Куреник, що психологія є наукою не медичною, а соціальною?

– Знімається питання, як таке, що не стосується експертизи.

– Якими методиками ви користувалися при проведенні експертизи у відношенні мого підзахисного?

– Знімається питання, воно з'ясоване на минулому судовому засіданні.

– Чи може…

– Почекайте, зняті питання також записуються…

– Чи може експерт Кравцова надати суду інструментарій, який був нею використаний?

– Знімається питання.. З'ясовували це в минулому судовому засіданні.

– Чи має…

– Зачекайте…

– Чи має експерт Кравцова кваліфікацію у відповідності зі статтею 10 Закону України «Про судову експертизу», де вказується…

– Знімається питання. Ми з'ясовували це в минулому судовому засіданні, дозвольте вам це нагадати.

– Якими тестами й методиками користувався експерт Кравцова при дослідженні характеристичних особливостей особистості Забарова?

– У даному випадку не застосовувалися ніякі тести й методики, за винятком аналізу матеріалів кримінальної справи. Справа в тому, що в матеріалах кримінальної справи була так добре представлена особистість Забарова людьми, які знали його по роботі й дома, що ніяких додаткових тестів не знадобилося. Тести застосовуються в тому випадку, якщо є підозри на порушення психічної діяльності. Психіатри відзначили, що відхилень у психіці в Забарова не спостерігається. Тому застосування якихось методик було визнано недоцільним. Ми зробили лише перевірили пам'ять. Обсяг методик залежить від кожного конкретного випадку. Обов'язкових методик не існує. Коли я бачу, що спілкуюся із нормальною, розумною людиною, то навіщо мені його просити порахувати від двадцяти до одного у зворотному порядку?

– Питання суду: чи розмовляли ви з підсудним?

– Так, розмовляла.

– Продовжуйте, адвокат Куреник.

– Які методики використала експерт Кравцова при дослідженні стану сильного душевного хвилювання у відношенні підекспертного? І чи відомо вам про емоційні стани, які входять у термін «афект»?

– Вточніть, будь ласка.

– Кумулятивний, афект у стані алкогольного сп'яніння, стан вираженого емоційного порушення і якими методиками ви користувалися при визначенні стану мого підзахисного?

– Для того, щоб визначити емоційний стан людини в момент здійснення правопорушення необхідно по-перше, вивчити матеріали кримінальної справи, по-друге, вивчити свідчення, по-третє, провести експертизу і по-четверте, вивчити анамнестичні відомості, побесідувати з випробуваним по суті справи, тобто вивчити його версію.

– Чому експерт звужує питання про афект тільки до констатації фізіологічного афекту?

– Тому що питання ставилося однозначно: чи не перебував Забаров у стані сильного душевного хвилювання?

– Чому? Питання стояло інакше.

– Тому що «сильне душевного хвилювання» – це поняття юридичне.

– Тут написане: «сильне душевного хвилювання», а в дужках – афект.

– Нас стосується лише емоційний стан. Поняття «сильне душевне хвилювання» асоціюється з фізіологічним афектом. У Кримінальному Кодексі відсутнє поняття «афект», до вашого відома. Тому ми відповідали на таке питання: чи не перебував Забаров у стані сильного душевного хвилювання? І ми відповіли, що у стані фізіологічного афекту він не перебував.

– Чи встановлено, який з емоційних станів підекспертного істотно обмежив його здатність здійснювати характер своїх дій і контролювати себе? Або ви вважаєте, що він діяв помірковано?

– Справа в тому, що при аналізі реакцій досліджується емоційний компонент. І природно ми досліджуємо не якийсь стан, а наявність настільки сильних емоцій, які істотно б вплинули на його дії. Якщо ми виявляємо такі емоції, то потім диференційовано до них підходимо, вивчаємо моменти їхнього розвитку. Але головне тут не терміни, а чи була емоція настільки потужною, що знижувала або обмежувала його здатність у повній мірі розуміти характер своїх дій, керувати своїми вчинками. А таких емоцій у цьому випадку не було. З бесід з випробуваним стало зрозуміло, що він не мав мотиву стріляти, він лише мав бажання розрядити ситуацію й перейти до переговорів. Він сподівався, що попереджувальний постріл заспокоїть присутніх. Але потерпілий замірився його чимось вдарити, і тоді він вистрілив удруге. Він і сам відзначає, що емоції з'явилися тільки тоді, коли він довідався про смерті потерпілого. Тоді його стан став істеричним і панічним. Він не бажав смерті потерпілому.