Любко Дереш - Архе

Антон теж зауважив сонечко, кашлянув і мовив:

— Деякі мої знайомі, старі плазматики, кажуть, шо сонечка — це загуслі краплини «архе». Не живі істотки, а народний малімон. Та частина «плазми», яку ми призви чаїлися бачити нормальними очима. Закислими очима, якшо ти розумієш.

Терезка насупила брови. Останнім часом у неї виникали проблеми зі слухом: здавалося, до неї звертаються не то грецькою, не то японською. Так само щойно — не розібрала ні слова. «Ай, пофіґ…» Із кущів повернувся Буба, і їй не довелося перепитувати.

— Крапаємо, — бадьоро смикнувся той. Це Терезка зрозуміла.

Терезка розправила спідницю. Витягнула з кишені пляшечку. Побачила, як Антон розкорковує свою кишень ковим ножем, і попросила й собі.

Надрізала целофанову запайку, розкрутила і понюхала.

Пахло, як у прогрітій лабораторії. На кінчику піпетки виблискувала металом крапелька «архе».

Кілька разів глибоко вдихнула, щоб якось втихомирити нерви.

— А скоро почне діяти? — спитала вона.

— Так по справжньому — хвилин через десять. Повний малєвіч [15] Малєвичі — зони підвищеної семантичної невизначеності, квадранти поглинання інтерпретацій. Архемани вважають малєвичі отворами у вертикальний спосіб усвідомлення, який веде безпосередньо до антицентру. Див. також: «велике тощо». (за: А. М. Давихам, неопубл.). . Терезка стиснула спітнілі сідниці і знову втягнула ніз дрями гаряче повітря (пахло сіном і кропом). Розслабилась. Набрала в піпетку розчин і закинула голову. Знову тяжко втягнула повітря.

— Може, допомогти тобі? — турботливо поцікавився Буба.

Терезка заперечливо мотнула головою, міцно зажмурила, потім розслабила очі й стиснула пальцями ґумовий резер вуар на піпетці. З кінчика потекло, і в очах стало

МОКРО

Без пауз відміряла пару крапель в друге око. Втягнула носом сльози і швидко почала обертати очима за годинни ковою стрілкою.

С С С С ЧОРТАЛЕМЕНЕПЕЧЕ

Ще раз ліве око. І знову в праве. Хутко засмоктавши піпеткою ще, вона докрапала необхідну кількість. Знову завертіла очима.

ПЕЧЕ АЙ ПЕЧЕ ПЕЧЕ МЕНЕ ПЕЧЕ

МЕНЕ ПЕЧЕ

Терезка закліпала. З очей порснули сльози, і Терезка застогнала. Пекло все сильніше (пече пече пече). Пальці дрібно задрижали. Долонями вона обережно втерла сльози.

Злякалася, як би не виплакати всю «плазму». Щось відбувалося.

— АЙ, МЕНЕ ПЕЧЕ! ЛЮДИ, ЧУЄТЕ, МЕНЕ ПЕЧЕ!!! — почувся розпачливий клич Буби. Терезка закусила губу і теж застогнала. Очі спалахнули білим перцем, а в голові все так перемакітрилося, що вона вже не знала, де право, ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ де ліво. Очниці вибухали щораз потужнішими порціями киплячої біл и ЗНИ. (Ш О З І М Н О Ю Р О Б И Т Ь С Я) Терезка заст огнала, відчуття жару в очах стало непере борним, ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ вона танула в білих озерах полум’я в очницях, очниці розбухали, їхні краї віддалалися десь за обрій, стали завбільшки з два кратери на Місяці, боже, які в неї тепер велетенські очниці, о боже, ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ а очі які, та я просто не вірю, я ж у них і впасти можу, гей, обережно, тільки б не втратити рівновагу, а то ще полечу вниз головою вони завбільшки з атомну станцію! та що там — два велетенські розпечені Сонця дві зірки одна дірка на два кінці

ПЕЧЕ

— Я БАЧУ!!! БОГ ТИ МІЙ! Я БАЧУ! — хрипить вона і знає: ЯКЩО ЗАРАЗ НЕ РОЗПЛЮЩИТЬ ОЧІ, ОЧІ РОЗ ПЛЮЩАТЬ ЇЇ. Неймовірно, але ноги продовжують відчу вати асфальт, вуха — чути цвіркунів, а тіло продовжує БАЧИТИ. Терезка робить зусилля над повіками, і нею спалахує відчуття, наче вона не просто розкрила очі, вона вибила їх, наче віконниці, вилупила навстіж із такою силою, що повіки не витримують і шматуються в клоччя, розлітаю ться разом із цілим тілом, друться і шматками зникають у

Я БАЧУ

Терезка пробує кліпнути, але не може знайти, де це — повіки. Її переповнює Я БАЧУ. Вона дивиться впритул на літери, з яких складається це відчуття, вона бачить я, бачить б, а, також ч і у. Вона переводить погляд на себе. Спочатку вона бачить загадкові сяючі кореневища, іскристе паву тиння, задимлене дзеркальною імлою літер. Шаруваті маси темряви вовтузяться в калюжах світла, шшшшшш очі вхоплюють фокус, і вона з болючою різкістю видить

ТЕРЕЗКА

Я літери, видить вона у дзеркальних струминах диму й починає реготати. Я — погляд.

— Ти чуєш мене? — питає зовсім поруч Антон, і вона киває. Чути, як стогне Буба. Не по живому виразно вона ВИДИТЬ усе, що відбувається.